fbpx
життєві історії
Дочка рік тому вийшла вдруге заміж, вже й донечку на світ привела, та старшого синочка Арсена, на мене залишила. Він хлопчик дуже хороший, і все прекрасно розуміє. Але ось недавно підійшов онучок до мене з пропозицією, від якої на очах сльози з’явилися. В тому, що Галина себе так веде, винна лише я. Я її так виховала – тепер плоди збираю!

Дочка рік тому вийшла вдруге заміж, вже й донечку на світ привела, та старшого синочка Арсена, на мене залишила. Він хлопчик дуже хороший, і все прекрасно розуміє. Але ось недавно підійшов онучок до мене з пропозицією, від якої на очах сльози з’явилися. В тому, що Галина себе так веде, винна лише я. Я її так виховала – тепер плоди збираю!

Перший шлюб у дочки був невдалим. Коли Галя привела на світ Арсенчика, чоловік, поки вона лежала в палаті, “солідно” святкував появу сина, та так “солідно”, що після виписки донька приїхала сама, і застала в квартирі чоловіка зі своєю подругою. Розвернулась і приїхала з малюком до нас.

Речі забрали потім, були з боку її чоловіка спроби налагодити стосунки, але настільки невпевнені, що Галя на них не зреагувала. Так ми й мешкали всі разом. Арсен ріс спокійним хлопчиком, я з ним легко впоралася. Згодом Галина задумалася про особисте життя, і незабаром у неї з’явився чоловік.

Арсен вже пішов у перший клас, домашні завдання та відвідування музичної школи лягли на мене, а дочка, закохана у свого нового обранця, з головою поринула у стосунки.

Через кілька місяців вони розписалися, Галина чекала дитину, Боженька подарував їм донечку, і турбота про Арсена автоматично повністю перейшла на мене. Я намагалася, щоб вони з мамою бачилися частіше, Галина теж спочатку переживала, як онук прийме те, що завжди знаходиться у мене, але з часом вона стала віддалятися від сина.

Арсен часто сумував за мамою, щоправда, ніколи не скаржився, зображуючи свої почуття на альбомних листах. Графічні малюнки в нього виходили чудово, але коли я показала кілька його робіт знайомому викладачеві з малювання, він відразу запитав, чи все у Арсена добре в сім’ї, настільки зрозумілі були сюжети на малюнках.

Нещодавно Арсен підійшов до мене та попросив спекти пиріжків. Я за день втомилася, відповіла йому, що пиріжки справа складна, а в очах онука блиснули сльози.

– Тоді відпочивай, мені не дуже й хотілося.

Я притиснула його до себе, сама розплакалася, а потім ми разом замішували тісто, ліпили та пекли пиріжки.

За чаєм розмовляли до душі, онук відверто сказав:

– Я розумію, що я мамі не потрібен, крім тебе мене ніхто не любить.

Коли Арсен вже спав, я ще довго лежала та лила сльози. Це ж моя все таки вина, я так доньку виховала…

Фото ілюстративне