fbpx
життєві історії
– Дочка сама чоловіка вибирала, – каже мама Соні, – ми не примушували. Тепер нехай її ваш сини і забезпечує!

Послуга за послугу. У відносинах між діловими партнерами або незнайомими людьми це нормально. Але і в сім’ях, виявляється, іноді зустрічається таке.

Син Марії Миколаївни одружився 7 років тому. До весілля батьки нареченого позстаралися: і квартиру однокімнатну купили, і ремонт в ній косметичний зробили, і обставили її на перших порах.

– Не шикарно аж так, – каже Марія Миколаївна, – але на перший час, я вважаю, цілком добре. Ми у всьому постаралися синові життя полегшити. З дитинства секції, гуртки, репетитори одні чого варті. В інституті відучився, працює. Ми з чоловіком не мільйонери, але багато батьків і цього дітям на старті в сімейне життя дати не можуть.

Марія Миколаївна вважає, на мій погляд, цілком справедливо. Що змогли. Я б за таке сказало величезне дякую. Тим більше, що батьки Соні, обраниці сина Марії Миколаївни Вадима, практично нічим молодим не допомогли і не допомагають досі.

– Хоча, – зауважує жінка, – люди вони дуже небідні. У самих квартира, дача, хороша робота, за кордон відпочивати їздять на рік по одному-два рази. Але і на весілля не витратилися, і з приданого у Соні – тільки її особисті речі, одяг і косметика.

– Дочка сама чоловіка вибирала, – каже мама Соні, – ми не примушували. Тепер нехай її ваш сини і забезпечує!

У сім’ї батьків Соні і її родичів живуть за принципом: якщо тобі щось від мене треба, то мусиш запропонувати щось натомість. Якщо батько Соні погоджується зустріти когось із родичів в аеропорту, то замість він обов’язково «струсить» гроші на бензин, та ще й на коньяк.

– Я б уже краще таксі взяла, – каже Марія Миколаївна, – дешевше обійшлося б. А свати рідній сестрі уколи робить за гроші. Уявляєш?

– Я не уявляю. Але судити не беруся. М’яко переводжу розмову на тему онуків.

– Які внуки, – засмучено говорить моя співрозмовниця, – Соня в перший рік говорила, що народжувати не хоче тому, що чоловік, Вадик тобто, мало заробляє на своїй роботі. Син роботу поміняв, але ж там нормально платили, і колектив був хороший, і робота цікава. Пішов. Туди, де оклад був вище. Тепер ще й у вихідні викликають, і затримується частенько.

Після зміни чоловіком роботи Соня відмовилася дарувати чоловікові спадкоємця, поки вони не з’їздять на відпочинок за кордон. Після Таїланду була відмовка, що потрібна шуба. Соня працює в музичній школі, отримує набагато менше чоловіка, але вимагати не соромиться.

– Я у батьків це мала, – каже дівчина Вадиму, – невже, вийшовши заміж, я повинна жити гірше? Про який дитині можна говорити в цій норі однокімнатній?

– Вадим до нас, – каже Марія Миколаївна, – порадитися: може продати цю квартиру і взяти побільше в кредит. Ми з батьком, звичайно, проти були. Ця однокімнатна квартира, якщо що, не поділиться, а спільну візьмуть?

Син доводам батьків послухав.

– Як народжувати, – говорила вона чоловікові з образою, – якщо ти сам цього питання вирішити не зміг? До батьків побіг питати дозволу! Ти сам від маминої спідниці не відірвався ще, який з тебе батько?

Скільки не бушувала Соня, що платіж за кредит дорівнює її зарплати, скільки не проганяла чоловіка спати на кухонний диванчик, але зрозуміла: інакше двокімнатної їм не бачити. В’їхали в двокімнатну, однушку здали, живуть.

– Тепер у неї нові відмовки, – каже Марія Миколаївна, – мовляв, я в декреті сяду, грошей буде мало, куди народжувати? Треба погасити кредит, тоді вже про дітей замислюватися. Їм по 30 років вже!

– Мамо, – ділився Вадим з Мариною Миколаївною, – я думаю, що Сонька так і буде тягнути. Занадто егоїстична. Розплатимося за кредит до 40-ка років і що вона мені скаже? Народжувати пізно?

– Ось якби ми однушку продали, – каже чоловікові Соня, – тоді б я точно була спокійна і нарешті народила. І мама так говорить: до чого вам дві квартири?

Соня натякає, що, якщо чоловік її не слухає, то вона не зробить те-то і те-то.

– Дістало, – Вадим вперше підвищив голос будинку, – вічна торгівля: зроби масаж – приготую вечерю, сходи в магазин – тоді я тебе порадую, продай квартиру – народжу дитину. Тобі не в музичній школі працювати треба, а на ринку. Торгуватися ти з дитинства вмієш.

– Зараз син у нас з батьком, – каже Марія Миколаївна, – тиждень вже живе, повертатися у нього немає бажання. Соня дзвонить, вмовляє повернутися, обіцяє гори золоті, на все готова, а він уже перегорів.

– Я повернусь і все почнеться спочатку, – каже Вадим, – Сонька напевно одна у батьків з тієї ж причини: батько свого часу не зміг трьокімнатну квартиру купити.

– А як їй не хвилюватися, – прийшла виясняти Вадима теща, – жінка повинна бути відповідальною. Заводити дітей треба тільки тоді, коли повністю впевнена в тому, що зможеш їх усім забезпечити. Це не примхи, а відповідальна позиція. І що тобі варто піти на її умови, ось зроби, відразу дитинку отримаєш.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page

facebook