Дочка в середу зателефонувала, і попередила, щоб на вихідні ніяких планів не будувала, оскільки настав час знайомитися зі сватами. Діти все вирішили організувати у себе. Живуть вони вже давно разом. Тільки я все ж надіялась, що до цього знайомства справа не дійде. З перших хвилин я зрозуміла, що ця жінка з себе представляє.
– Та скільки ж я говоритиму про це Тані, – з сумом сказала Тамара Дмитрівна, – я вже з якого боку до неї не підходила. Як не слухала, так і не слухає. Адже я вже зараз можу сказати чим усе закінчитися. Але донька немов мене не чує: люблю каже не можу, він моє щастя.
Доньці Тамари Дмитрівни Тетяні вже виповнилося двадцять три роки. Вона рік тому влаштувалась на роботу. Саме там вона з Антоном познайомилася. Між молодими людьми спалахнув роман і вже через шість місяців вона сказала матері, що Антон зробив їй пропозицію, яку вона прийняла.
– Має власну квартиру, – розповіла донька матері. Вона дісталася йому у спадок від бабусі, а потім його батьки у ній зробили ремонт. Я точно не скажу, коли ми будемо розписуватись, але поки що спробуємо пожити.
– Я завжди була сучасною жінкою, – каже Тамара Дмитрівна, – світ змінився. Багато дітей моїх знайомих живуть без штампу в паспорті і непогано живуть. Я Антона бачила двічі, але з його батьками на той момент не знайома. Та я й сенсу у знайомстві з ними не бачила. Вирішила, якщо хочуть, то нехай пробують. А якщо в Антона з донькою нічого не вийде, то в цьому знайомстві взагалі немає сенсу.
Тетяна зібрала речі та за допомогою матері перевезла їх до нареченого. Донька вирішила взяти з собою лише одяг та деякі дорогі її душі дрібниці, бо у квартирі Антон мав усе, що потрібне для життя.
– Батьки Антона заздалегідь потурбувалися про створення затишку в його оселі. Сьогодні вже давно ніхто не тягне до чоловіка перини та подушки.
Тамару Дмитрівну слово “наречений” сильно напружувало, причому тут наречений, якщо про весілля питання не стояло. Але доньці вона нічого не казала.
– Зрозуміло, душа болить, – каже жінка, – донька з Антоном приїжджали, ми з нею частенько зідзвонювались, але вона ніколи не скаржилася.
Мати заспокоїлася, якщо донька не скаржиться, то все добре.
– Через два місяці я в доньки запитала, чи вони їдуть цими вихідними кудись відпочивати, а вона відповіла, що ні, бо Антон роботу втратив і з грошима важко. Я вирішила, що він уже знайшов інше місце. Але ж ні, в квартирі на дивані боки відлежує, а донька одна працює. – ділитися Тамара Дмитрівна.
Через кілька місяців донька втішила матір тим, що вони з нареченим подали заяву до РАЦСу.
– Антон поки що на роботу не влаштувався, але він в активному пошуку, ти не хвилюйся, він обов’язково знайде роботу і для шлюбу він повністю дозрів. – тараторила донька.
– Тетяно, ти в своєму розумі? Він уже безробітний скільки? А сім’ю хто забезпечуватиме – ти? А чоловік буде лежати на дивані і байдики бити!
– Мам, ми у свекрухи допомоги не просимо, самі справляємося. Ми не збираємося банкет закочувати, просто розпишемося і все. Ти до нас у суботу приїжджай зі сватами знайомитись.
– Як чудово, що твій майбутній чоловік заліз до тебе на шию. Від важких часів ніхто не застрахований, але, на мою думку, твій хлопець і не думає шукати роботу. Донечко ти б краще рожеві окуляри зняла!
Донька пішла, а у Тамарі Дмитрівні так і не вдалося її напоумити, але незважаючи на це вона вирушила в суботу знайомиться з новою ріднею.
– Тамаро, свахо! – радісно прощебетала майбутня родичка. – Ми так раді знайомству, правда Василю?
Василь – це не батько Антона, а його вітчим. З перших хвилин Тамара Дмитрівна зрозуміла, що Василя думка не є головною, а основною рушійною силою цього осередку суспільства є Ольга Гаврилівна, мати Антона.
Сваха здалася Тамарі Дмитрівні дуже нахабною і галасливою. Вона бачила, що Антон за своєю натурою м’який і всім у молодій сім’ї заправлятиме сваха. Але вона поки що не знала, як це все донести до дочки.
– Антон завжди вчився чудово. – хвалила сина мати. – Нам так ваша донька подобається, вона така у вас розумниця. Молоді весілля не хочуть шикарне, може це за нинішніх часів і правильно.
– А на які гроші весілля святкувати? У молодих зараз проблеми з фінансами, Антон же не працює. – спитала Тамара Дмитрівна.
– Сьогодні Антон без роботи, а завтра дивись і Тетяна не працюватиме. – відповіла мати Антона, натякаючи на майбутній декрет майбутньої невістки.
– Начебто посміхається, а очі такі колючі, – сказала Тамара Дмитрівна, – ох і натерпишся ти ще від неї. Я б дочко, на твоєму місці розписуватись із цим хлопцем не поспішала.
– Мамочко, не накручуй! Все буде добре. – відповіла донька.
Проте все так і не налагодилося, до розпису залишалося два тижні, а Антон так на роботу не влаштувався. Тамара Дмитрівна вирішила поговорити з майбутньою свахою, що так мовляв не можна шукати роботу, на що та відповіла:
– Антон свій внесок у сімейне життя зробив, адже в нього автомобіль та власна житлоплоща є, а ось ваша Тетяна прийшла на все готове. Мій син завидний наречений, тож ви радіти за доньку повинні.
Але радіти у Тамари Дмитрівни, якось не виходило.
Фото ілюстративне
