Дочка ввечері прийшла в гості, і стала бідкатися, що їм трьом тісно жити в одній кімнаті, та й про другу дитинку вони вже думають. Я їм запропонувала іпотеку взяти, та Анна знайшла інше вирішення цього питання. – Ти свою квартиру продай, і купи щось на околиці дешеве, а нам різницю віддай. – Я відмовилася. Ніхто мою квартиру виставляти на продаж не посміє!
Тамара Сергіївна була матір’ю єдиної доньки. Виховувала її без чоловіка. Анні було лише п’ять років, коли батька не стало. Знову виходити заміж не захотіла. Мало як інший чоловік буде ставитися до чужої дитини. Як рідну точно не полюбить. Не всі чоловіки своїх дітей люблять, а тут нерідна.
Вони мали свою однокімнатну велику квартиру. Щоб у Анни була своя кімната, відгородили частину квартири стіною. Квартира дісталася від матері Тамари, яку їй виділило підприємство. Весь сенс життя Тамари Сергіївни полягав у тому, щоб займатися вихованням дочки. Для неї вона робила все: купувала найкрасивіший одяг, возила на море, оплачувала освіту.
Анна закінчила школу, пішла далі навчатись на юриста. Коли була на третьому курсі, то в неї з’явився хлопець. Роман імпонував Тамарі Сергіївні. Сам він був не з міста, але добре вихований, спокійний. Мама думала, що саме такий чоловік потрібен її дочці із бурхливим характером.
Згодом Анна сказала матері, що Рома переїжджає жити до них. Тамара Сергіївна була проти їхнього спільного проживання доти, доки не узаконять стосунки. Вважала, що це не правильно. Якщо у хлопця серйозні наміри, то він все ухвалить і погодиться. Тим більше, що втрьох було б проблематично жити в однокімнатній квартирі. Тамара Сергіївна планувала придбати дітям окрему квартиру. У неї були накопичення, яких вистачило б на однокімнатну в їхньому місті. А далі б уже самі просувалися.
Дочка намагалася вмовити маму, що зараз усі так живуть. Переживала, що Роман може піти після таких заяв. Але він не втік. Він підтримав думку тещі. Влаштували скромне весілля. Перед цим купили квартиру і привели її до ладу.
Тамара Сергіївна вже вийшла на пенсію, але на роботу, як і раніше, ходила. Після появи на світ онуки довелося піти. Донька ще не довчилася, тож треба було доглядати малюка.
Тамарі Сергіївні завжди здавалося, що вона любить дочку найсильнішою любов’ю, більше вже не можна. Але з’ясувалося, що можна. Внучка викликала в ній ще тепліші почуття. Навіть сама не очікувала, що може бути такою ніжною та трепетною по відношенню до онуки. Єва проводила більше часу у бабусі вдома, ніж у батьків.
Коли дівчинці виповнилося три роки, вона пішла в садок. Бабусі пропонували повернутись на роботу. Її цінували як хорошого бухгалтера.
Через три роки Анна здобула освіту. Працювати за фахом не стала. Знайшла вакансії адміністратора в готелі. На двох із чоловіком у них був непоганий дохід, але все одно не вистачало. Або просто неправильно розпоряджалися грошима. Добре, що мати завжди допомагала.
Потім сталося непередбачене. Дочка прийшла в гості ввечері і почала скаржитися, що їм тісно у їхній квартирі. Тамара Сергіївна запропонувала оформити іпотеку на двокімнатну квартиру. На що дочка сказала, що їм і так грошей не вистачає, а вони збираються привести на світ ще одну дитину. І тут піднялася тема, що на дітей йде багато грошей. А Тамара Сергіївна і так про це знала: вона займалася забезпеченням Єви.
На її думку, можна було гроші збирати, а не витрачати на всякі дрібниці. Під дрібницями вона мала на увазі шопінг, косметологів, вудки та іншу дрібницю. Мати одразу сказала, що грошей у неї немає та давати їй нічого.
Але донька вже мала варіант вирішення проблеми. Вона запропонувала продати мамину квартиру. На виручені гроші можна було б придбати найпростішу квартиру для мами, а гроші, що залишилися, повинні були дістатись дочці. Анна з чоловіком продали б свою теж і купили більше.
Тамара Сергіївна була категорично проти того, щоб її квартиру виставили на продаж. Адже житлоплоща перейшла до неї від матері. У майбутньому власником мала стати Єва. Тож мати відмовила дочці. Анна у відповідь пообіцяла, що бабуся більше не зможе бачитися з онукою.
Анна думала, що бабуся зможе протриматися не більше тижня без онуки і сама прийде. Але цього не сталося. Анна зробила ще кілька спроб умовити матір, але безуспішно.
Тамара Сергіївна не мала наміру з’їжджати з квартири. Ще додала, що тепер Анні доведеться самій займатися вихованням дочки. І навіть фінансову допомогу перестала надавати.
Тамара Сергіївна виявила твердість духу, не піддалася на вмовляння та провокації.
Через кілька місяців Анні стало дуже важко без материнської допомоги. Тож довелося самій йти на поступки. Квартиру оформили на іпотеку. З другою дитиною вирішили не поспішати. У сім’ї запанував мир та порозуміння. Молоді стали потихеньку вчитися фінансовій грамотності.
Фото ілюстративне
