fbpx
життєві історії
– Дочка захворіла, другий день вже, – розповідає п’ятдесятилітня Ольга Анатоліївна. – Температура висока, кашель, слабкість, а у неї ж восьмимісячна дитина на руках. Зараз ось зайду в аптеку та поїду до них, допомагати. А зять не хоче відпроситися з роботи! Дружині сказав – ну, протримайся як-небудь до вечора. Як «протримайся»? У неї температура тридцять дев’ять і п’ять, вона лежить, а дитина по ній повзає!

– Дочка захворіла, другий день вже, – розповідає п’ятдесятилітня Ольга Анатоліївна. – Температура висока, кашель, слабкість, а у неї ж восьмимісячна дитина на руках. Зараз ось зайду в аптеку та поїду до них, допомагати. Я сама не давно хворіла, але що робити! Крім мене, побути з нею нікому …

– Зрозуміло… Зять працює, так?

– Ще б пак! Я йому вчора дзвонила, кажу – Кирило, ти не ходи завтра на роботу, відпросився, скажи, дружина хворіє. Але де там! Відпроситься він, як же… Дочці зараз дзвоню, кажу, ну що, чоловік залишився з вами? Ні, каже, поїхав! Повернувся і пішов, уявляєш? Дружині сказав – ну, протримайся як-небудь до вечора. Як «протримайся»? У неї температура тридцять дев’ять і п’ять, вона лежить, а дитина по ній повзає…

…Треба сказати, зятя Кирила Ольга Анатоліївна недолюблює. Вважає, що одружилися діти рано і необдумано – обом по двадцять три, вчорашні студенти, а у них вже своя дитина.

Та й взагалі, її красуня-донька могла знайти кого-небудь і краще. Постарше, багатшого.

За словами Ольги Анатоліївни, Кирило абсолютно не рветься допомагати дружині по дому і з дитиною, робить тільки те, що скажуть, ініціативи не проявляє, вечорами і на вихідних захоплено грає в комп, і взагалі, «ще не виріс».

Хоча об’єктивно Кирило – хлопець непоганий: працює, старається, як може, оплачує знімну квартиру, купує продукти, і взагалі, утримує сім’ю. Але все це Ольга Анатоліївна сприймає як належне, це звичайне чоловіча поведінка. А ось те, що хлопець не хоче «заради сім’ї» відпроситися з роботи – серйозний промах.

– Навіть не спробував нікому зателефонувати! – зітхає теща. – Я впевнена, відпустили б без проблем. Він працює рядовим менеджером! Сидить, малює щось в компі, так папірці перекладає… Від його явки або неявки нікому ні жарко, ні холодно! Заводи, знаєш, не встануть, літаки з курсу не зіб’ються…

Звичайно, Ольга Анатоліївна вже зателефонувала зятю з сакраментальним запитанням – як же так.

– Відпрошуватися не можу, у нас з цим строго! – заявив Кирило. – Шеф сказав: хворієте – беріть лікарняний. А хто мені його дасть? Я здоровий, дитина поки теж…

Тепер ось їхати до дочки доведеться самій Ользі Анатоліївні, хоча вона дійсно тільки недавно виписалася з лікарні після операції. Хворіти нині їй небажано, але… не кинеш же дочку!

– Оль, ну що ти розсердився на хлопця! – втовкмачує їй подруга. – Що він такого зробив? Він же дружину з дитиною не в чистому полі кидає. І не просить її, хвору, смакоту до вечері готувати і підлоги намивати.

Їй треба просто доглядати за своїм сином будинку. Ну так, у неї температура, але вже впорається як-небудь. Нехай вип’є що-небудь і лежить, а дитина на підлозі з іграшками. І тобі зовсім нема чого летіти туди на допомогу, якщо у тебе така ситуація. А у Кирила твого, може, дійсно немає можливості відпроситися…

– Та ні такої роботи, з якої відпроситися не можна! – запально заперечує Ольга Анатоліївна. – Всі відпрошуються час від часу! Працюючі люди якось робитися праця, і на ранки до дітей ходять, і лікарів примудряються відвідувати. Тим більше він же не з власної примхи на роботу йти не хоче, а по серйозної причини…

Якщо завтра ми все залишимося вдома з хворими дружинами-чоловіками, хто працювати буде?

Фото ілюстративне з вільних джерел.

facebook