fbpx
життєві історії
Дочка залишила Павлика зі мною, а сама поїхала відпочивати. Сина з собою не взяла, бо її колишній чоловік відмовився оплачувати відпочинок дитини, сказав що грошей немає. А дочка заявила, що у неї на двох не вистачає. – Я і так його годую, одягаю, обуваю, готую, вожу в садок. Батько теж повинен брати участь. Я собі на відпочинок заробила сама, – сказала Стефа. За відпочинок дитини Стефанія запросила сто тисяч гривень. Зять збирається подавати в суд, щоб син жив з ним, сподіваюся, що у нього вийде

Дочка залишила Павлика зі мною, а сама поїхала відпочивати. Сина з собою не взяла, бо її колишній чоловік Максим відмовився оплачувати відпочинок дитини, сказав що грошей немає. А дочка заявила, що у неї на двох не вистачає. Тоді б уже зовсім не їздила, ніж ось так з дитиною!

Розлучилася Стефанія  з Максимом десь три роки тому. Онуку Павлику тоді було три рочки, він тільки в садок пішов. Я питала у дочки, у чому причина розлучення, адже завжди вони мирно жили, а вона сказала, що чоловік дуже мало заробляє, їй такий “доважок” не потрібен. Хоча жили добре, квартира своя, машина своя, дім – повна чаша. Але я нічого не сказала, не втручалася, їм видніше.

Павлик залишився з донькою. Стефа тоді вже вийшла на роботу, малий ходив в садочок. Хворів досить часто, але дочка по лікарняним не ходила, або я сиділа, або друга бабуся собі брала Павлуся. Батько з сином теж досить часто спілкувався. Як я знаю, Максим справно платив аліменти, сам синові щось теж купував.

Стефа про себе не забувала, намагалася влаштувати своє особисте життя. Мені не подобалося, що вона так часто залишає дитину на нас, аби збігати на побачення. Пояснювала, що вона тепер в першу чергу мама, а потім вже жінка, тому інтереси дитини мусять бути на першому місці, а вона по побаченням і хлопцям бігає.

– Дитині потрібна здорова і щаслива мама, а не домашня квочка, яка біля нього цілодобово сидить. Я ж його не самого вдома залишаю, він під наглядом рідних людей. А я ще молода, мені хочеться нормальну сім’ю, – говорила мені Стефанія.

Мені це не подобалося, але її переконати не виходило. І що їй сказати? Вона доросла, сама вже мама, мої слова їй в одне вухо влетіли, так відразу вилетіли в інше.

Зять забирав дитину на вихідні, Павлик тата не забував, завжди захлинаючись розповідав, як вони гуляли або ходили кудись. Ось це батько, хоч і розлучився з дружиною, але про сина не забув, дбає. Я думала спочатку, що ентузіазм швидко згасне, мовляв, з очей геть – і з душі також геть, але вже три роки все добре.

За цей час дочка вже навіть з’їжджалася жити з якимось “дядьком Стасом”. Сама вона нічого не розповідала, онук здав. Йому цей дядько не подобався, оскільки він на нього кричав. Як онук поскаржився, я Стефанії висловила, що це не діло, щоб її кавалери на дитину кричали. Вони йому ніхто і звати їх ніяк.

Ми тоді серйозно посварилися. Стефа вимагала, щоб я її життю не вчила, а я хотіла, щоб вона своєю поведінкою дитині життя не псувала. Зараз надивиться на неї і на це все, потім свою сім’ю нормальну побудувати не зможе. А якщо їй син не потрібен, якщо він їй заважає своє життя влаштовувати і жити у своє задоволення, то нехай батькові сина віддасть. Він хотів його з собою залишити, але дочка в суді такий водевіль влаштувала, що суд виніс рішення на її користь.

Ця сварка сталася півтора роки тому. Місяць Стефа мені тоді не дзвонила, потім все ж таки привела внука – її покликали на базу відпочинку на вихідні. Я мовчки Павлика забрала, з нею навіть не говорила. Нехай робить уже, що їй хочеться. Сил її виховувати у мене вже немає. Бажання теж.

Ми з нею так толком і не помирилися. Спілкувалися тільки на тему онука, все. Решта мене не цікавило.

Павлик про миминих залицяльників теж більше не розповідав, а я не питала. Нехай живе, як уміє, це не моя справа.

Але два місяці тому вчинок дочки навіть мене потряс своїм цинізмом. Вона зібралася у відпустку, запланувала поїздку на море. Добре, думаю, якраз онукові перед школою добре на море з’їздити, повітрям подихати, фруктів поїсти. Я навіть ні на хвилину не сумнівалася, що вони їдуть разом.

Але ближче до поїздки я раптом дізнаюся, що онук залишається в місті у батька. Спочатку подумала, що зять просто не хоче відпускати сина на море з колишньою дружиною, побоюється чи ще щось. Хотіла з ним поговорити, переконати, все-таки це корисно для здоров’я хлопчика.

Коли я зятю подзвонила, щоб поговорити, він мені пояснив, що тільки за, щоб син поїхав на море. Але колишня дружина пред’явила йому таку суму, яку він повинен виплатити за відпочинок дитини, що просто йому вона не посильна. Максим відповів, що у нього таких грошей немає, готовий виплачувати по частинах, але Стефанія заявила, що бронювати все треба заздалегідь, а якщо він грошей не дає, то син на час її відпустки залишається з ним. Зять погодився.

Я зятю не повірила, думала, він десь підбріхує, оскільки це вже неадекватно. Передзвонила Стефі, вона спокійним тоном мені все підтвердила. Що не бере сина відпочивати, тому що колишній не дав на це грошей, а у неї бюджет не гумовий.

– Я і так його годую, одягаю, обуваю, готую, вожу в садок. Батько теж повинен брати участь. Я собі на відпочинок заробила сама, якщо сина рідний батько забезпечити не може, то це не моя проблема. Нехай йому буде соромно.

– А тобі самій соромно не буде? Сама себе гріти на море везеш, а Павлика тут кидаєш. Грошей у неї на сина рідного немає!

Але Стефа відповіла спокійно, щоб я не лізла не в свою справу. Вона заробила на відпочинок, вона поїде відпочивати так, як їй подобається. Дитина ще з’їздить на море, коли його батько навчиться нормально заробляти. Тема закрита, це не обговорюється.

Вона так і поїхала, залишивши Павлуся батькові. Я пропонувала Максиму приводити дитину до мене, але він сказав, що взяв відпустку, вони з онуком поїдуть на озеро з наметами, теж відпочинуть.

Запитала, може йому грошей на внука дати, якщо у нього скрутні часи, але зять попросив його так більше не ображати, він нормально заробляє, щоб забезпечити сина. Просто у моєї дочки апетити занадто великі. За відпочинок дитини Стефанія запросила сто тисяч гривень. Нібито її путівка на Мальдіви стільки коштує і на сина потрібно стільки ж. А таких грошей “вийми та поклади” у зятя немає.

У мене просто слів немає зі своє дочки. Залишити дитину без літнього відпочинку, коли він знає, що мама поїхала на море, це просто у мене в голові не вкладається. Завжди батьки намагаються краще для дитини виділити, останнє віддати а ця… Її навіть матір’ю назвати не можу, так, пародія.

Я зі Стефою після приїзду не спілкувалася. Мовчки онука забираю, мовчки віддаю. Нема про що мені з нею розмовляти. Знаю, що Максим збирається подавати в суд, щоб син жив з ним, сподіваюся, що у нього вийде, батькові Павлик явно потрібен більше, ніж матері. А на моє спілкування з онуком це не вплине, ми з Максимом завжди нормально знайдемо спільну мову.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page