Дочка зателефонувала рано-вранці і попередила, що всім сімейством прийдуть до нас в гості. Я швиденько організувала стіл. Віднедавна я молодесенька бабуся, тому лишній раз поняньчитися з онуком мені тільки в радість. Посидівши годинку, моя Маруся попросила вийти разом з нею на балкон. Розмова закінчилась непорозумінням.
Дорослі діти звикли думати, що їхні мами та тата повинні присвятити своє життя онукам.
Їм уже не потрібно працювати і особистого життя в них вже немає.
Мені 46. У мене двоє дітей і вже є онук. Синові 11, а доньці 24. Онук з’явився на світ зовсім недавно, йому лише два тижні.
Минулого року мене підвищили на роботі, тепер я заступник директора на фірмі, де працює близько тисячі людей.
Вчора до мене в гості приїхала донька із сім’єю і у нас відбулася дуже цікава бесіда.
Вона вирішила вийти з декрету, коли онукові виповниться 3 місяці. Вони, бачите, вважають, що моїй дочці треба робити кар’єру. Ні, це звичайно добре.
Якби не одне “Але”.
Вони хочуть, щоб у декретну відпустку замість неї пішла я. У Марусі заробітна плата суттєво більша за мою. Тому вони порахували, що з онуком сидітиму я. А вони мені матеріально допомагатимуть.
Я не хочу ще раз у декрет. Мені подобається моя робота, мій колектив, мої захоплення. Я у своїх декретах уже була, з мене вистачить. Та й син у мене до школи ходить.
Донька образилася.
З якого дива вони вирішили, що з народженням онуків, у мене має зникнути моє життя? І я маю сісти вдома? Адже я ще зовсім не стара. У мене багато інтересів та захоплень.
Мій чоловік теж не хоче, щоб я кидала роботу. Тим більше що гроші я заробляю непогані. І я люблю свою роботу. Діти цілком можуть найняти нянечку, але бояться брати чужу людину.
Хочу помиритися з донькою і все їй пояснити, але вона поки що не йде на контакт.
Що мені робити в цій ситуації?
Фото ілюстративне
