Своїй подрузі Лесі я була потрібна, як у неї не було за що дітям хліба купити. Тепер Леся пані і мене навіть знати не хоче.
З Лесею я потоваришувала, як переїхала з чоловіком у свій будинок.
Живемо ми в особняку поблизу міста. Так склалось в житті Лесі що вона залишилась сама з двома діточками.
Чоловік подруги через важку недугу рано покинув цей світ. Леся тоді зі всіх сил старалась врятувати свого Діму, майже всі кошти і збереження пішли на лікування, та все виявилось марним.
Моя подруга сама зростала без батьків, не знаю з яких причин, але Леся виховувалась в школі інтернат. Жила подруга скромним життям допоки не зустріла свого Дмитра, який перетворив її життя на казку.
Леся неодноразово згадувала ту любов і увагу, яку їй приділяв чоловік.
Від їхнього кохання у них народились дві донечки. І все би було чудово, якби не випробування долі, які випали на життєвому шляху Лесі.
В той час коли не стало Дмитра, подруга впала у депресію з якої ми її ледве витягнули.
Грошей для існування майже не було, Лесі важко було влаштуватись на роботу. Але для чого ж ми, наше завдання, як друзів, допомогти, тому вже десь через пів року все стабілізувалось.
Леся працювала і ми по черзі приглядали за дівчатками. Наші діти дуже гарно ладнали між собою, тому не було жодних проблем, щоб дівчата час від часу перебували у нас в домі.
Ми завжди товаришували, накривали спільні столи і були щасливі. А потім велика радість, Леся зійшлася з чоловіком. Десь через три роки Леся з дівчатами виїхали за кордон.
Ми часто зідзвонювались по відео зв’язку, та згодом наші розмови ставали все рідшими. Так, десь колись переписувались, вітали одні одних із святами, спостерігали один за одним в соц. мережах.
Леся завжди виставляла свіжі фото їхнього там життя. Я рада була за подругу, що їй так пощастило, що вони так гарно живуть, вони, як ніхто, заслуговували на це, адже стільки натерпілись і пережили.
Я навіть і не знала, що Леся приїде в Україну на ці свята, те що я побачила за вікном у своїх сусідів, мене сильно здивувало. Я ще довго приходила до себе.
Як так? Чому подруга не навідалась до мене, адже я не остання людина в її житті?
Свою наймолодшу донечку я повела колядувати, тай дійшли ми до дальших наших сусідів. Дочку я зазвичай чекаю збоку хати, а Алінка, моя доця, зайшла у хату з колядою.
Там вона і впізнала тітку Лесю, яка навіть нічого і не спитала про мене. А потім наступного дня я від сусідки дізналась, що Леся вже поїхала так і не зустрівшись зі мною.
Я дуже важко сприйняла цю ситуацію. В моїй голові кружляло запитання: Чому?
Та так я і не знайшла в собі сили, щоб зателефонувати. Мабуть, мені потрібен час, щоб зрозуміти поведінку Лесі.
Та чи варто взагалі мені тепер до неї телефонувати першою?
І чи зізнається Леся, що була поруч і так і не заїхала до мене?
Невже я стала непотрібною людиною в її житті?
Чи вона тепер настільки заможня, що ми недостойні називатись її друзями?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
