fbpx

– Доглянь за дитиною, поки йому рік не виповнеться. Бо він нам спати не дає! А потім ми могли б його забрати, він же стане більш самостійним!», – як мені хотіли «подарувати» племінника

Пару місяців назад невістка, дружина мого брата, народила четвертого кіндера. Давалася їй важко, пару раз госпіталізували через проблеми з нирками і важкою формою токсикозу.

Невістку рознесло після до 56-го розміру, вона була вся набрякла, важко пересувалася. Нас всіх напружувало тільки одне: як вони з нашим бовдуром будуть ростити дітей?

Старші підросли, стали ходити на сезонні заробітки – город прополоти, малину зібрати, груші перебрати. За молодшою ​​дитиною дивитися старші не хотіли: через нервову вагітность матері, малюк народився дуже неспокійним і плаксивим.

Час від часу я і мої сестри передавала підгузники і одяг для їх молодшого, одягали дітей постарше, давали гроші на продукти.

Іноді я бачила, як невістка мало не з ненавистю дивиться на новонародженого, різкими рухами струшуючи його під час заколисування. Один раз, не витримавши такого видовища, я забрала дитину і відправила її спати:

– Іди відпочинь, я сама з ним посиджу.

Невістка кивнула і з задоволенням влаштувалася на дивані. Безсонні ночі давали про себе знати: вона ставала дуже нервовою і запальною, кричала на дітей.

Чоловікові не говорила ні слова, тому як він, як я зрозуміла, встиг обробити її висловлюваннями про те, що раз вона так розтовстіла і змарніла, ніхто не неї не зазіхне, якщо він піде від неї. Нехай, мовляв, дякую скаже, що він з нею живе.

І от брат з дружиною приїхав в місто пройти щомісячний огляд у педіатра. Точніше, за цим приїхала дружина, а він нібито відправився шукати роботу. Хоча, якщо чесно, ні на яку роботу він довго не затримувався – любить випити.

Вип’є, стає дурним, однаково розпускаючи мову і руки. Увечері прийшов злегка на підпитку, але досить нормальний. Сидимо на кухні, я накрила на стіл. Спочатку нагодували дітей, потім сіли самі.

Я здивувалася, що маленький у мене на руках вів себе незвично тихо: поклавши голову на моє плече, сопів в дві дірочки і міцно тримався своїми крихітними руками за комір сукні, немов обіймаючи мене за шию.

Невістка невдоволено подивилася на нього і сказала:

– Ось мале дурило, дивись, як вчепився! Це тобі не мама, а тітка, чужа тітка!

– А ти чого лізеш? – встряв брат. – Бачиш, навіть він відчуває, яка ти погана мати, він весь час у тебе на руках кричить.

Потім несподівано рвонув з місця:

– У тебе ж дітлахи вже великі, самостійні. Давай ми тобі цього залишимо, буде тобі другим сином. Якраз дві дівчинки і два хлопчики, що скажеш?

Невістка мовчить, немов так і треба. У мене був справжній шок:

– Ви що, обидва зовсім здуріли?! Як можна так запросто віддавати власну дитину, навіть родичці? Навіть кошенят або цуценят так не роздають…

Бачачи, що я поступово починаю закипати, невістка поспішила мене заспокоїти:

– Так пожартували ми, що ти так розхвилювалася? А взагалі він у мене звик на руках спати, головне, йому вдень не можна давати відсипатися, а то вночі спокою не дасть …

У мене знову ступор: що за розмови пішли? То вона жартує, то дає поради, як краще справлятися з немовлям. Коли вони стали збиратися, я відвела брата в сторону і кажу:

– Ти всерйоз так говорив? Для свого сина, якого ти готовий був мені передати?

– Ну як тобі сказати … – задумався і чеше голову. – Просто він нам спати не дає, та й нам теж хочеться побути в тиші. Якби ти доглянула за ним хоча б до року, нам було б трохи легше.

– А потім, коли йому виповниться рік?

– Потім ми могли б його забрати, він же стане більш самостійним…

– Супер! Я до року не буду спати, потім прийдете ви і заберете дитини, тому що він вже стане спокійним і самостійним.

– Так перестань ти гудіти, справді! – брат намагався все перевести в жарт. – А взагалі було б непогано…

Знаєш, якщо я візьму дитину на виховання, то назавжди, а не до того, поки про нього не згадають батьки. Він тобі не іграшка, щоб сьогодні віддати, а завтра забрати. Або викинути, якщо набридне.

Я відкрила двері, попрощалася з невісткою і поманила до себе свого недолугого братика:

– На наступний раз, краще захищайтесь, утримувати дітей коштує набагато дорожче. У мене тут не тимчасовий дитячий притулок, щоб таким втомленим батькам на кшталт вас було зручніше жити.

Брат спалахнув, але нічого не сказав. Мовчки закинув на плече сумку з речами малюка і спустився слідом за дружиною…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.

You cannot copy content of this page