fbpx
життєві історії
Дома вагітність Орисі ніяк не коментували. Тільки брат дивився скоса. Стало дуже важко, грошей ні на що не вистачало. Їй доводилося ночами шити іграшки і в’язати дитячі речі. Усвідомлення, що в житті більше ніколи нічого не зміниться, навчило радіти звичайним дрібницям

У Орисі була сама звичайна сім’я. Мама – вчитель, тато – будівельник. Затишний будинок, де завжди відчувався запах свіжоприготовлених страв, на стіні ікона висить, а в кімнатах картини з конячками. Цілий день ледь чутно працює радіо. Тато з дитинства Орисі різні навички розвивав. Вона вміла плавати, виходити з будь-яких конфліктів, правильно посмажити картоплю і збирати гриби. Це заняття – одне з улюблених.

Приготують звечора все необхідне, а з ранку, як тільки сонечко вигляне, тут же до лісу чкурнуть.

З собою завжди – чай в термосі та пиріжки. В руках зручна палиця, щоб відлякувати змій. У кишенях завжди гарбузове насіння. Йшли весело, пісні співали, вірші читали прямо про гриби!

У перший місяць осені перебували маслюки і білі. У другій – опеньки. Тато дбайливо навчив всьому. А дівчинка росла слухняно. У школі відмінницею була, ніколи не ходила по дискотеках. Отримала фах вчителя початкових класів, влаштувалася в місцеву сільську школу, де й працювала все життя мама. Діти буквально по п’ятах за нею ходили, обожнювали. Пригостять то цукеркою, то яблуком, розповідають про новонароджені телятка і інші домашні новини.

А вона влаштовувала їм свята на дні народження, походи, ігри. Про особисте життя, якось не думалось.

А одного ранку прокинулась, а вже й 40 років стукнуло.

– Раз немає в мене чоловіка, то хоча б дитинку для себе народжу, – впевнено сказала сама собі дівчина.

З цим розібралася швидко. У санаторії познайомилася з непоганим чоловіком, він там щось не серйозне лікував. Цікавий, пристойний, працює водієм. Ходив всюди за нею, на танцях поруч крутився. Одне одному вони нічого не обіцяли, а коли прийшов час, роз’їхались кожен по своїх домівках.

Дома її вагітність ніяк не коментували. Тільки брат дивився скоса.

Стало дуже важко, грошей ні на що не вистачало. Їй доводилося ночами шити іграшки і в’язати дитячі речі. Усвідомлення, що в житті більше ніколи нічого не зміниться, навчило радіти звичайним дрібницям.

Дочка підросла, і вже разом з Орисею ходила в ліс по гриби. Дід вже не ходив, вчив онучку пісні і вірші про гриби розказувати.

Одного разу гуляли вони по лісі, випадково зустріли горе-грибника. Він уже кілька годин намагався повернутися туди, звідки прийшов. Його пригостили перекусом, гарячим чаєм, пояснили, як правильно орієнтуватися і в який бік податися. А також допомогли викинути з кошика отруйні гриби. Домовилися наступного разу збирати разом…

Зима прийшла, тихенько покриваючи снігом ліс. Природа заснула до весни, а Орися з дочкою тепер в місті живуть. Готують грибні супи, колекціонують картини з конячками і кожен день зустрічають найкращого в світі татка з роботи.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – kalushnews

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook