fbpx
життєві історії
Домовляйся з братом!, – сказала мені у відповідь мама. – Якщо він дає добро на продаж квартири, я найближчим часом цим займусь, а як ні, то вибачай. Не можу ж я рідного сина, невістку, яка при надії, і двох своїх онуків виставити за двері. За що вони будуть жити? – Тут в розмову “влізла” Наталя, але я навіть не стала її слухати. Роман хитав головою. Мама просто мовчала

Домовляйся з братом!, – сказала мені у відповідь мама. – Якщо він дає добро на продаж квартири, я найближчим часом цим займусь, а як ні, то вибачай. Не можу ж я рідного сина, невістку, яка при надії, і двох своїх онуків виставити за двері. За що вони будуть жити? – Тут в розмову “влізла” Наталя, але я навіть не стала її слухати. Роман хитав головою. Мама просто мовчала.

Мій старший брат Роман шість років тому одружився. І ось зараз у нього та його дружини вже двоє дітей. Його дружина Наталя носить третю.

Коли Роман одружився, мама дозволила їм пожити у двокімнатній квартирі, яку вона отримала у спадок від своєї тітки.

– Поки Роман нехай у цій квартирі поживе. А коли ти подорослішаєш, я цю квартиру продам та поділю гроші між вами. А далі вже житимете самостійно. Твій брат якраз на той час встигне накопичити якусь суму на покупку своєї квартири.

Я в цей момент навчалася ще у десятому класі. Я думала, як мені краще скласти іспити, яку вибрати професію після школи, куди піти вчитися.

А після слів мами я взагалі перестала турбуватися про житло. Я зрозуміла, що без житла не залишуся. Але я помилялася.

Звичайно ж, брат із дружиною із задоволенням оселилися у цій квартирі. Наталя працювати не хотіла. З одного декрету вона йшла до іншого декрету. Працював лише Роман.

Звичайно ж, про жодні накопичення і мови бути не могло. Роман та Наталя постійно позичали гроші: то у батьків, то у друзів та знайомих.

Нічого накопичити вони не змогли. Та й як це можна було зробити, якщо у Наталі завжди були якісь бажання? То треба було на море поїхати, то купити шубку, то автомобіль потрібно новий придбати. А все це купувалося в кредит, який потім ледь виплачувався.

– Ну, а коли ж жити, як не зараз? Чого чекати! У старості нам це вже не потрібно буде!, – говорила нам Наталя після чергової дорогої покупки.

Мама воліла не втручатися в життя брата. Тому що тоді і брат, і його дружина дуже ображалися на маму і не дозволяли їй спілкуватися з онуками. Ось вона й почала тримати свою думку при собі.

Я закінчила школу, вступила до університету. Потім я закінчила навчання і влаштувалась на роботу. Але я продовжувала жити зі своїми батьками. Зарплата в мене була невелика. Я не хотіла витрачати більшу частину зарплати на орендоване житло.

Потім у мене з’явився хлопець. Ми спочатку з ним зустрічалися, а потім стали жити разом на орендованій квартирі.

– Все правильно, доню, спочатку спробуйте пожити разом, а потім уже заміж виходитимеш! – Схвалила мій вчинок мама.

Ми пожили пів року, а потім вирішили з Борисом одружитися. І тут постало питання про те, де нам жити далі? Батьки Бориса сказали, що на весілля нам подарують велику суму. Її якраз вистачило б на половину квартири. Ми хотіли купити квартиру в іпотеку. І тут я згадала, що мама говорила, що вона продасть квартиру і поділить гроші між нами. Тоді б ми з Борисом купили хорошу двокімнатну квартиру і при цьому взяли б в банку лише невеликий кредит.

Я нагадала мамі про її обіцянку у присутність брата та його дружини. Коли дружина брата це почула, вона занепокоїлася:

– Що це означає: продати квартиру? А ми де будемо жити?! У нас же ось-ось ще одна дитина буде! Ти що?

– Ну, то половина ж грошей буде ваша! Ось і купіть квартиру в іпотеку! – сказала я.

– А скільки там грошей у нас буде від продажу двокімнатної квартири? Що ми купимо на ці гроші? А хто виплачуватиме іпотеку? Адже у нас троє дітей! Нам ще лише іпотеки не вистачає! – вигукувала Наталя.

Брат хитав головою, мама мовчала. Я вирішила далі не слухати Наталю. Адже рішення мала все одно приймати моя мама.

Але вона сказала:

– Ви ж молоді з чоловіком ще! У вас немає дітей. А куди піде брат зі своєю дружиною та трьома дітьми? Як він іпотеку виплачуватиме?

– Але вони мали час для того, щоб накопичити грошей на квартиру! Але вони цим не скористалися! Натомість вони тільки й знали, що дітей на світ приводити! А тепер я мушу хвилюватися за них! – відповіла я.

Мене це дуже засмутило. А мама сказала:

– Я згодна продати квартиру та поділити гроші навпіл між вами. Але згоду на продаж квартири ти маєш сама домогтися від свого брата. А якщо він погодиться на продаж, то тоді я квартиру продам і поділю гроші. А якщо ні, ну що ж, я ж не можу вигнати онуків та рідного сина на вулицю! – відповіла мені моя мати.

Звісно, ​​брат зі мною на цю тему розмовляти навіть не хоче. Він уже звик рахувати цю квартиру своєю і продавати її не хоче.

– А що ви самі собі на квартиру заробити не можете? – каже мені мій брат.

– А ти заробив собі на квартиру? Чи твоя дружина? – відповіла я своєму братові.

– Домовляйтесь самі! Ви ж брат і сестра! – каже моя мама.

Вона хоче бути хорошою для всіх, не хоче конфлікту ні зі мною, ні з братом та його дружиною.

Але мамі, швидше за все, все-таки доведеться посперечатися зі мною. Ми із чоловіком купимо собі квартиру в іпотеку. Але тоді я більше зі своїми рідними не спілкуватимуся. Мама ясно показала, хто для неї рідніший і дорожчий: нн я, а мій брат та його сім’я…

Фото ілюстративне