fbpx

“Донечко, ну ти ж он як добре живеш, бо вдало заміж вискочила! Салон свій у тебе, у чоловіка фірма. тому мусиш Діанці допомагати, вона твоя сестра і не винна, що їй не так щастить, як тобі по життю! Не думаю, що тобі важко їй 10000 гривень на місяць виділяти!” – сказала мені на днях мама по телефону. Чоловік у мене з заможної родини, багато чоло вже досяг сам. Півтора року я вже власниця власного салону краси, дуже багато працюю, але в мене виходить, я дуже люблю свою справу. Хоч мені допоміг її почати чоловік, але я докладаю всі зусилля, щоб мій салон процвітав. Але я все одно не можу спати спокійно, знаючи, що сестра не має навіть теплого взуття. Хоча вона сама винна

“Донечко, ну ти ж он як добре живеш, бо вдало заміж вискочила! Салон свій у тебе, у чоловіка фірма. тому мусиш Діанці допомагати, вона твоя сестра і не винна, що їй не так щастить, як тобі по життю! Не думаю, що тобі важко їй 10000 гривень на місяць виділяти!” – сказала мені на днях мама по телефону.

Та розповім цю нашу історію спочатку в надії отримати адекватні поради. У мене є молодша сестра Діана. З дитинства нас батьки навчали допомагати, підтримувати одна одну й інших людей, особливо молодших. Нині ми виросли. Молодша сестра переїхала до мене в місто, навчатися і працювати.

Спочатку все було добре, але потім Діана перестала виходити на свій підробіток, їй постійно не вистачало грошей, але робити вона з цим нічого не збиралася. А навіщо ж я допомагаю?

Справа в тому, що після мого весілля Діана вирішила переїхати від мене на окреме житло, сказала, що не почувається дорослою, бо відчуває мій контроль. Я не стала її стримувати, мені самій хотілося жити тільки вдвох з чоловіком.

Орендувавши квартиру, Діана вона взяла кредит і жила на нього два роки, а тепер вона почала шукати роботу, то гроші закінчилися і треба їй платити за квартиру, їжу, кредит.

У мене життя інакше. Чоловік у мене з заможної родини, багато чоло вже досяг сам. Півтора року я вже власниця власного салону краси, дуже багато працюю, але в мене виходить, я дуже люблю свою справу. Хоч мені допоміг її почати чоловік, але я докладаю всі зусилля, щоб мій салон процвітав.

Але я все одно не можу спати спокійно, знаючи, що сестра не має навіть теплого взуття. Хоча вона сама винна, але чомусь винною почуваюся я. Мене гризе совість за те, що я тут щодня десь гуляю, купую собі одяг, косметику, а в неї немає грошей.

Діана постійно просить грошей, з обіцянкою віддати завтра-післязавтра, але не віддає, і так щоразу. А я щоразу даю, бо мені шкода її. А відмовляю – почуваюся егоїсткою, якій начхати на сестру, яка вся в боргах, без роботи та можливості купити собі теплий одяг.

Я наче й розумію, що це всі наслідки її лінощів і безвідповідальності, але душею переживаю. Зараз вона прихворіла, а я навіть на відновлення не хочу їй скидати гроші. Я можу прокинутися вночі, не спати, переживати, що вона сама і, можливо, їй там дуже погано.

Боюся, що через кілька років вона перестане зі мною взагалі спілкуватися через те, що я їй не допомагала так, як вона цього хотіла. Мій чоловік дуже добре заробляє, у самої бізнес, тобто у мене є можливість допомагати їй, але я боюся, що зроблю з неї ще більшу амебу.

Я не знаю, що робити. Допоможіть розібратися!  А тут ще й просто й мама подзвонила і сказала:

– Донечко, ну ти ж он як добре живеш, бо вдало заміж вискочила! Салон свій у тебе, у чоловіка фірма. тому мусиш Діанці допомагати, вона твоя сестра і не винна, що їй не так щастить, як тобі по життю! Не думаю, що тобі важко їй 10000 гривень на місяць виділяти!

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page