Донедавна я ще надіялась на чудо, але після того, як мій чоловік “вчудив” – руки стали опускатися. В нас маленька дитина, і як тільки переконати його в протилежному?
У Віри є чоловік і п’ятирічна донька, а ще орендоване житло, яке тягне з сімейного бюджету гроші як пилосос.
Коли Віра з донькою сиділа у декретній відпустці, їх утримував чоловік. Раніше Володя працював на не улюбленій роботі, у будівельній фірмі через гроші. Зарплата у нього була чудова, вони жили не тужили. Молоді люди навіть примудрялися збирати на іпотечний внесок, навіть попри орендний платіж. Проте за хорошу зарплату доводилося розплачуватися нервами.
Віра завжди жаліла Володю: він завжди був виснажений, весь час хотів спати. Коли доньці було майже три, Віра віддала її до дитячого садка, щоб у неї була можливість допомагати чоловікові.
Проте вона швидко зрозуміла, що вона не зможе працювати повний робочий день із малям на руках, та й начальству не надто подобалося те, що вона часто ходить на лікарняні. А крім цього вона несподівано, з’ясувала, що для мами, що працює, витрачати на дорогу годину – це недозволена розкіш. Віра закінчувала працювати о пів на шосту, а потім мчала за донькою, яка вже лила сльози, бо боялася, що мати про неї забула.
Тож Вірі довелося знайти іншу роботу.
Зарплата – крихітна, але сама робота була неймовірно потрібна, та й про який кар’єрний ріст чи самореалізацію могла бути річ, проте графік роботи був лояльним, та й на лікарняні можна було ходити без жодних проблем. Віра доньку з саду забирала сама і коли вона хворіла, сиділа вдома до повного її одужання. Віра вважала, що здоров’я дитини дорожче. Вона вирішила, що шукатиме інше місце вже після того, як донька підросте.
Щойно Віра знайшла нове місце роботи, Володі також запропонували перейти на нову роботу. Трапляється, таке ж!
Чоловік влаштувався на роботу, про яку він завжди мріяв. Вона була за його фахом відповідала його інтересам та здібностям. Він завжди про таку мріяв! Тільки на “роботі мрії” зарплата була зовсім крихітною.
Віра зрозуміла відразу, що за цю зарплату вони не виживуть, і жартома називала її сльозами. Однак не в грошах щастя! У чоловіка з’явився блиск в очах, і він прямо-таки випромінював щастя. Він же стільки років горбатився для їхнього блага! Хіба він не може трохи пожити на своє задоволення?!
Звичайно ж, така крихітна зарплата буде у нього не завжди, напевно, з часом вона збільшиться. Володю помітить начальство і оцінить його старання, а потім зрозуміє, якого цінного співробітника вони отримали.
Та й, зрештою, не могла ж Віра перешкоджати тому, щоб коханий поміняв роботу?
Віра всіма силами підтримувала чоловіка. Вона йому сказала, що життя одне, а тому нехай він переходить, якось проживуть.
І тепер вони вже так живуть понад два роки. Володя щасливий: він готовий не їсти і не спати, а лише трудитися. Ніхто йому зарплату не додає, та він про це й не просить. Здається, що він ще й дивується щоразу тому, що йому за те, що він отримує задоволення, платять. Та й хто ж такому дивакові доплачуватиме.
Віра налаштована менш оптимістично. У неї вже нерви межі. Вона сама на собі весь побут тягне. Доньку з її соплями, прання, прибирання, готування, та й робота у неї дуже монотонна і не приносить їй жодного задоволення.
Яке ж тут задоволення, коли вони ледве-ледь кінці з кінцями зводять, та й те, коли дочка здорова. А якщо доводиться йти з донечкою на лікарняний, то хоч вовком вий. А донька ще зовсім маленька. Зараз Віра з донькою знову сидить дома – кашель, а скоро Новий рік і це означає, що знову вони не зможуть ні ялинку купити, ні подарунки під неї покласти.
А чоловік наче не бачить, що сім’я на межі злиднів балансує.
У Віри все, що відбувається, не вкладається в голові. Вона завжди була впевнена в тому, що Володя повинен забезпечувати сім’ю. Віра сама в такій сім’ї виросла: коли прийшли лихі дев’яності батько пішов з науки і пішов на будівництво працювати, щоб його сім’я нічого не потребувала. Батько її ніколи не скаржився, йому навіть це на думку не спадало. Не міг він над пробірками стояти, коли його діти не мають що їсти.
Однак чоловік Віри про це зовсім не думає!
Як повернути його на колишнє місце роботи? Адже задоволення задоволенням, а сім’ю все одно утримувати треба!
А може Володя повинен був дбати про сім’ю поки донька була маленькою, а тепер настав час пожити на втіху?
Що ви порадите в такій ситуації?
Фото ілюстративне
