fbpx

Доньці рік, сиджу в декреті. Сьогодні свекри заявили, що б я вийшла на роботу, а доньку приписали у них в селі, і вони будуть її там же, в селі, в садочок водити. Я розгублена. Вони трохи те… Колись мала вона намочила штанці і трохи пролилося на килим, свекруха впала на коліна і з насолодою стала нюхати, примовляючи: “Ось ви поїдете, а я хоч нюхати буду за внучкою, поки знову не приїдете.” Свекрам, до слова, не набагато більше 50, теж ще можна працювати, але межа мрій – сісти вдома з онуками, бажано, з шістьма, а ми з чоловіком щоб забезпечували і їх сім’ю, і нашу

Доньці рік, сиджу в декреті. Чоловік заробляє то густо, то пусто, стабільності мало. Вийти на роботу не можу, в місті немає ясельних груп, садок нададуть ближче до трьох років. Але є ідеї підробітку з дому, віддалено, поки тільки ідеї. Проблема в свекрах, відносини з ними були різними за три роки шлюбу, але в основному натягнуті. Вони дуже люблять лізти в наше життя, робили спроби навіть жити разом знами, але, слава богу, ці спроби не вдалися. Дотримуюся думки, що чим далі – тим рідніше. Після народження внучки, а вона у них єдина, втім, як і син, вони наче прокинулися.

Зляться, що не залишаю дочку у них надовго, ревнують. Навіть  ще місячну дитину виривали у менез рук і нарікали, що вона грудна і дуже прив’язана до мами.

Зараз відвідують нас дуже часто і ображаються, що ми не приїжджаємо до них жити на вихідні.

А сьогодні заявили, що дочку мою треба приписати у них, бо живуть в 30 хвилинах їзди від нас, в селі. Я, мовляв, вийду на роботу, а вони будуть її водити в садок у себе в селі. Я розгублена. Віддати дитину, вийти на роботу? Місто у нас немаленьке, пробки і все таке, я не зможу забирати її щодня і везти додому, а вранці знову відвозити їм. Я ж зовсім не буду бачити її! Моя зарплата цього не варта. Важаю, що треба таки мені спробувати заробляти з дому. Та ні чоловік, ні свекри в мене не вірять.

А я найбільше переживаю, що вони не будуть про неї турбуватися, як слід.

Для прикладу, колись мала намочила штанці і трохи пролилося на килим, свекруха впала на коліна і з насолодою стала нюхати, примовляючи: “Ось ви поїдете, а я хоч нюхати буду за внучкою, поки знову не приїдете.”

Добрі люди, допоможіть порадою, як припинити це, як спекатися від їхнього тиску? Я народжувала для себе, займатися хочу дитиною сама, і не ледащо, планую щільно займатися і кар’єрою, як дочка підросте. Свекрам, до слова, не набагато більше 50, теж ще можна працювати, але межа мрій – сісти вдома з онуками, бажано, з шістьма, а ми з чоловіком щоб забезпечували і їх сім’ю, і нашу. Дуже чекаю вашої думки.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page