– Доньці тридцять три роки ось виповнилося, – розповідає Юлія Олексіївна. – І все добре: чоловік, робота, житло… Діток ось тільки немає! Я не лізла з цим питанням до неї ніколи. А тут були в гостях у родичів, там племінниця моя народила, так дочка від малюка не відходила просто… Я їй потім кажу, Яночка, так, може, і свого б пора вже народити? А вона – мама, ну як я зараз піду в декрет, ти що? Сергій один нас не прогодує…
… Виявляється, Яна теж замислюється про дитину, причому, вже давненько – буквально з самого заміжжя, а це вже сім років, чималий термін.
І чоловік її не проти малюка, часто заговорює про те, як з сином буде грати в футбол, піде в похід, поїде на рибалку. Він, в принципі, і доньці був би радий: навчав би її кататися на роликах і грати в шахи …
Зять Юлії Олексіївні в цілому подобається. Сергій на пару років старше Яни, добрий, турботливий, безвідмовний, невибагливий в побуті.
З лінню, правда, не скажеш, що не зробить, ну а хто ідеальний? Живуть добре, не лаються, Яночка для Сергія найкрасивіша і дорога жінка, інших просто не існує.
Гроші, знову ж таки, все, що заробляє, Сергій приносить додому і віддає дружині.
Біда тільки в тому, що його жертва на ну зовсім негусто. Останнім часом зарплата його трохи більше тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і це ще добре, що є хоч така.
До цього зять кілька місяців сидів без роботи взагалі. Причому, роботу, за словами Яни, він активно шукав: розсилав резюме, писав супровідні листи, бігав по співбесідах.
– Не щастить йому з роботою, категорично! – зітхає Юлія Олексіївна. – Тридцять дві тисячі на руки в Москві, молодому чоловікові, це ж кошмар! Так і це ще не найгірше місце в його послужному списку, так би мовити. Бували зарплати і менше… У нього вічно проблеми: то обдурять, то чи не доплатять, то компанія розориться, як тільки Сергій прийде туди на роботу. І чому так? Не зрозуміло…
Яна отримує на руки сімдесят тисяч, працює стабільно, без перерв, багато років в одній компанії. Тому на двох хлопців цілком вистачає.
Вони платять комуналку за квартиру, яка, до речі, належить Юлії Олексіївні, одягаються, змінюють гаджети, навіть примудряються час від часу бюджетно злітати у відпустку кудись в Абхазію.
Якщо ж з цього розкладу прибрати зарплату Яни, то доведеться туго, навіть з урахуванням декретних виплат. Адже розраховувати на те, що навіть ця робота у Сергія надовго, в світлі попереднього досвіду особливо не доводиться.
– Дочка тут начиталася матеріалів в інтернеті, типу, знаєш, що робити, якщо чоловік не забезпечує. Скрізь пишуть, що треба стати слабкою жінкою, перестати заробляти, жити на те, що чоловік принесе. Сказала, що зарплату зменшили різко, цукор, яйця і молоко тепер не по кишені, тільки хліб і каша. Ну що, сиділи на каші! Поки Яні самої це не набридло…
… Дитину Яна дуже хоче, за її словами. Та й відкладати вже нікуди. Але зважитися на експеримент вдруге боїться. Адже зараз припинити всі через пару місяців, як три роки тому, буде вже неможливо …
– І шукати олігарха теж особливого сенсу немає! – зітхає Яна. – Черга з кавалерів за вікном не варто. А кругом подивлюся, яких подруги собі знаходять – так таких і даром не треба, навіть багатих.
Чи не народжувати в ситуації, коли чоловік заробляє нестабільно – правильне рішення, як вважаєте?
Може бути, все це відмовки? Якби хотіла дитину – давно б народила. Заробляють самі в інтернеті, чоловіка саджають в декрет, наймають няню, залучають маму, збирають гроші заздалегідь «на декрет» – зараз десятки шляхів і способи для того, хто хоче.
Тому нічого нарікати на мало заробляє чоловіка – сама винна?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
