Квартиру батьки віддають брату Сергію, а я повинна вдало вийти заміж, так вони вважають.
У нашій родині завжди був помітний розподіл на чоловіче і жіноче, але зараз це переступило рамки здорового глузду. Батьки тут озвучили рішення з приводу квартири бабусі.
З дитинства пам’ятаю свою дитячу образу, що брат не тримав в руках віник, не мив посуд, не брав участі у прибиранні будинку. Тато щиро вважав і вважає, що це “бабська” робота. У чому полягає чоловіча? Сміття винести раз в тиждень? Лампочку вкрутити раз на місяць? Ремонт робили всією сім’єю, не було такого, що ми з мамою сидимо і відпочиваємо, насіння лускаючи. Коротко кажучи, ця несправедливість почалася ще в дитинстві і триває надалі.
Більш того, якби я не вступила на бюджет, то вища освіта мені б не світила, тому що “бабі освіта не потрібна, її справа дітей народжувати і борщі варити”. Це я цитую батька. До речі, тут він сам собі суперечить. У мами є вища освіта, вона працює інженером. Сидіти вдома вона не може – татова зарплата не така велика, щоб утримувати сім’ю з чотирьох осіб.
Само-собою, з таким вихованням батька і покірливістю матері брат Сергій виріс зі своєрідними життєвими установками. вдома від нього допомоги ніякої, тарілку за собою не помиє. Мати його і батька обслуговує, обглажує-обстірує, годує-напуває, словом, робить все, що повинна робити “баба”. Ну і працює ще. Але про це в сім’ї говорити не прийнято.
Я ж ще на першому курсі усіма правдами і неправдами здобула собі місце в гуртожитку. Думаю, не виникає запитань, чому так, правда? До батьків я приходжу в гості. З моєї розповіді можна подумати, що батько якийсь суворий, але взагалі-то ні. У нього є пунктик на гендерний розподіл, це так, але він все одно мене любить, дарує подарунки, цікавиться моїм життям. З мамою теж хороші взаємини. Після того, як з’їхала в гуртожиток, з батьками взагалі чудові стосунки стали.
Не спілкуюся я тільки з братом. Нам з Сергієм просто нема про що говорити, занадто різні інтереси. Я вважаю його розпещеним пеньком, який з таким вихованням сам просто не виживе, йому обов’язково потрібна дружина. Або ж він буде все життя жити з батьками. Мене такі люди в принципі відштовхують, брат не виняток.
Так ось, про квартиру бабусі. Це мамин спадок, бабуся ще за життя говорила, що квартиру вона заповідає обом онукам, тобто нам з Сергієм. Але не встигла. Мама успадковувала за нею по закону. Квартиру вирішили здавати, щоб були зайві гроші.
А тепер ось з’ясувалося, що квартира буде передана брату, адже він спадкоємець, чоловік. Він має привести дружину в свій будинок.
– Доню, ти маєш вдало заміж вийти, а квартира бабусі буде брату, це правильно. Не гоже чоловіку беж житла! – пояснила мені мама.
– Не в прийми ж йому подаватися. Та й він мужик, у нього має бути свій будинок. А ти жінка, тобі треба шукати нормального чоловіка з квартирою і виходити заміж, – міркує тато.
Для мене це було одкровення. Я розраховувала, що квартиру продадуть, а гроші розділять між мною і Сергієм. Хотіла взяти собі маленьку студію в іпотеку. А тепер ось не знаю, як бути. Все доведеться робити з нуля і самій.
Батька не переконати, якщо він вирішив, то все, вимикайте світло. Мама проти його слова в житті не піде, тим більше з такого “дріб’язкового” приводу. Виходить, що мені або повертатися додому після університету, чого я не хочу, або йти працювати за двох і орендувати житло. Ну або екстрено шукати нареченого з квартирою.
Батьків люблю, але абсолютно не розумію… Не здивуюся, якщо дізнаюся, що вони і свою квартиру Сергію віддадуть, щоб він розмножувався і неі в чому не потребував.
Цікаво тільки ось що. Колись батьки постаріють. Чи отримають вони від Сергія турботу і вдячність у відповідь на такий щедрий вклад у його майбутнє зараз?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
