– Доню, ти одна живеш в своєму будинку. Ну хто як не ти, прийме у себе та той тиждень тітку Анну? Так, вона прикра, як і всі люди в її віці. Але я впевнена, ти впораєшся, – сказала мені по телефону мама. Неділю тітка з нами не витримала і слава Богу, бо я б вже, мабуть, вся “тряслася” через нерви. Але що найгірше, тепер наша сім’я і “традиції” головна тема у всіх родичів. Тітка ж безсоромно у всіх гріхах винить мене.
Одного “прекрасного” дня мені подзвонила мама і попросила забрати до себе тітку Анну.
– Як довго вона має залишатися з нами?, – запитала я.
– Думаю, тижня вистачить, – відповіла вона. – Тато впевнений, що за цей час вони зможуть відремонтувати її спальню.
У квартирі моєї тітки сталася пожежа. Все почалося з того, що вона залишила праску включеною і сіла перед телевізором дивитися улюблений серіал. Вона зрозуміла, що щось відбувається, лише коли до неї постукала сусідка. Вона прибігла перелякана, бо побачила дим із відкритого вікна.
Після невеликої пожежі її спальня була у плачевному стані. Потрібно було зробити нову штукатурку і підлогу, потім пофарбувати і поставити нові меблі. Тато з братом вирішили самі робити ремонт, має бути швидше і дешевше.
І тому моя тітка залишилася зі мною. – Врешті-решт, ти маєш найбільше місця, ти живеш у своєму будинку… – сказала мама, – Звісно, у тітки є свої дивні звички, як у будь-якої літньої людини, але вона може допомогти тобі з дітьми або, може, щось приготувати.
– Тільки не дозволяй їй торкатися праски, – сказала я, і ми з мамою сміялися з цього приводу.
Мій чоловік Михайло не протестував. Але що він може сказати? Він майже не буває вдома протягом тижня, а по суботах спить.
Коли тітка Анна переїхала до нас, діти спочатку скаржилися, що вона дивиться їхній телевізор під час їхніх улюблених фільмів. На щастя, я швидко знайшла вихід – витягнула із підвалу старий телевізор.
Коли я прийшла з роботи, я побачила, що моя тітка бігає по кухні й готує їжу. Вона наполягала, що хоче якось подякувати за гостинність. Ну, якщо вона так хотіла, у мене не було причин протестувати. Принаймні я могла відпочити.
Я вдало сховала праску в найдальший куток шафи, щоб вона її не приваблювала. Але найбільшою проблемою було те, що вона ніколи не залишала мене одну, відколи приїхала. Вона була неймовірно балакучою, що заважало мені в усіх моїх заняттях, тому що вона завжди ходила за мною по п’ятах і постійно мені щось розповідала.
Незалежно від того, доглядала я за газоном чи надсилала увечері робочі електронні листи, вона завжди була поруч і невтомно розмовляла. Її історії включали предків, що датуються, можливо, Середньовіччям, і плітки про людей, про яких я ніколи раніше не чула.
Хоча я намагалася бути ввічливою, у мене поволі закінчувався терпець. У мене було багато обов’язків і купа книжок, які чекали, щоб їх прочитали, але натомість я була змушена сидіти, приголомшена, за своїм столом і слухати її! Я навіть не можу описати, як я чекала, що вона нарешті поїхала в понеділок…
Замість п’ятниці Михайло з’явився у суботу ввечері. У неділю я нарешті знайшла час випрати його речі. Тоді я взялася посадити вербу, яку він мені приніс.
– Галю, ти працюєш у вихідний день? – пролунало позаду. – А на додачу до цього в саду?
– Тітонько… це не робота. Це мій спосіб розслабитися, – відповіла я.
Її постійне втручання зводило мене з розуму! Наступного разу я точно не буду вплутуватися в щось подібне. Я обіцяю, що якщо щось піде не так, я краще заплачу їй, щоб вона залишилася в іншому місці й подалі.
– Я бачила, що ти запустила пральну машину!, – продовжувала вона.
– Ну, мені довелося… – я ледве стримував свій гнів. – Адже Михайло не може ходити на роботу в брудному одязі!
Вона сказала мені, що я могла випрати в суботу ввечері. Я махнула рукою, сказавши, що хочу лягти спати ввечері, а не чекати чуда.
– Ти чиниш не по Божих законах! – зверхньо вигукнула тітка. – Все це робити в неділю – гріх!
Це абсурд, щоб хтось встановлював за мене правила в моєму власному домі! Це саме те, що я їй сказала. І ще більше хотілося додати, коли з-за хати раптом з’явився тато і покликав тітку на службу в церкву. Я навіть допомогла їй одягнутися, тільки що вона пішла.
Щойно тато забіг в хату, тітка Анна одразу почала на нього вигукувати, що він виховав мене невірною.
Після повернення з церкви тітка побачила мого чоловіка і сина в гаражі. Вона почала скаржитися, що вони займаються ремонтом кухонного столу! Але коли ще йому це робити, коли він весь тиждень на роботі?
Тітка злетіла, як ураган, і через кілька хвилин спустилася зі спакованими сумками. – Забери мене звідси, – звернулася вона до тата. – Це гніздо гріха.
Тато кинув на мене докірливий погляд, і вони поїхали. Мене так потрясло, що я змушена була сісти на найближчий стілець.
Усе що я пережила за останні сім днів було зайвим – ніхто навіть не помітив, скільки нервів мені це коштувало. І що найгірше, я впевнена, що тітка обмовить мене перед родиною, щоб усі вважали мене чорною вороною…
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
