fbpx
життєві історії
Допоможіть розібратися. Охрестили мене вже в усвідомленому віці, у 14 років, тому що так захотів тато, хоча сам був нехрещений все своє життя. Христини взагалі не хочу згадувати. Цей натовп, який нескінченно обходив сто раз поспіль піп і все щось бурмотів.

Мені 28 років. Я сучасна, весела дівчина. Моя розповідь стосуватиметься релігії.

Я народилася в християнській родині, але ніхто у нас до церкви не ходив, і я там бувала не так часто.

Охрестили мене вже в усвідомленому віці, у 14 років, тому що так захотів тато, хоча сам був нехрещений все своє життя.

Всі мої візити до церкви були не дуже приємними, мені від запаху ладану погано: то так, що хочеться сісти і не дихати, то просто якось не по собі.

Хрещення взагалі згадувати не хочу, цей натовп, який нескінченно обходив сто раз поспіль піп і все щось бурмотів.

Пройшли роки… І мене чомусь потягнуло до віри, я захотіла в щось вірити, що є хтось на небі, хто мене любить і за мною спостерігає, скажімо так. Хоча всі 26 років до того моменту я вважала себе абсолютною атеїсткою. А потім раз – і якось все змінилося.

Я спочатку так несміливо почала в інтернеті щось читати, щось дивитися на тему православ’я. Ну це проходило все так, щоб не дай Бог ніхто не помітив з домашніх, і не викликав “дурку”. Ну не віруюча сім’я у нас. Потім я пішла далі, сходила в книжковий магазин, купила красиву ілюстровану Біблію, вирішила, що кожна православна людина має її прочитати.

Читати часом було цікаво, але, якщо чесно, більше нудно. Але я так відповідально поставилася до цього, хотіла вникнути в суть, наблизитися до Бога.

Не знаю, як сказати, прокинулося взагалі в мені щось, чого раніше я не спостерігала.

І ось, прочитавши всю Біблію, я дуже пишалася собою, і пообіцяла собі купити ще Новий Завіт, Євангеліє і теж осилити. А ще я вирішила, що повинна витримати Великий піст, який ось триває 40 днів, якщо не помиляюся.

Я прямо знайшла найсуворіші умови виконання, як постили мало не в давнину. І що дивно, я його витримала. Так було не просто, тільки завдяки йому я зрозуміла, як я люблю молочні продукти і м’ясо. Мені дико хотілося м’яса. І я все чекала, що всередині мене ось-ось щось оновиться, я щось відчую особливе після посту, але цього не сталося…

І я якось зажурилася. Але все ж таки потім похрестила свою доньку і навіть стала хрещеноїю мамою одній дівчинці…

На ІСЛАМ же я завжди дивилася як на щось незрозуміле, чуже і далеке. Мені навіть ніколи не було цікаво в це вникати. Ну іслам і іслам, така віра – ось такі всі мої відчуття на той момент. На православних дівчат, які прийняли іслам, я дивилася більше як на ненормальних, які замоталися в купу різнокольорових хусток.

І ось зовсім недавно я відчула інтерес до цієї релігії…

Мені от якось всередині соромно або незручно, ніби я цим самим зраджую свого Бога. Я почала сама з собою боротися. Спочатку я все думала, ось українки, хто іслам прийняв, вони ось некрасиві хустки якісь одягають, як бабці стають. Починають розмовляти як люди, що зійшли з розуму: “я сподіваюся, у моїх рідних серця просвітляться і вони мене зрозуміють і приймуть мій вибір…”.

Звичайно, там родичі їхні всі в шоці, бо була людина як людина, а потім стала різко МЕГА хорошою. Я б теж подумала, що вона розумом рушила.

Тобто, ну поміняла віру, переродилася духовно, але головне ж – жити правильно, слова поганого не сказати….

Коротше, це все роздуми. Розповідаю далі.

Я почала вже прикидати: а от якби я прийняла іслам, то як би я одягалася тоді, відповідно до приписів?

Почала дивитися в інтернеті мусульманські образи, які не виглядають убого і знайшла стільки варіантів, і хіджаб вже не бачився мені чимось страшним. Всякі такі модні речі і такі витончені, жіночні. Пішла далі несміливо заглядати в іншу релігію…

Спочатку почитала в інтернеті, як живуть сім’ї в ісламі, мені сподобалося. Звичайно, кумедно було читати, що чоловік – це просто всесвіт для його дружини і вона повинна робити все, що він хоче. Якщо мужик без фанатизму, то напевно ужитися можна. Але інтернет інтернетом, а я люблю оригінали читати.

Подивилася в інтернеті про одну жінку, яка мені дуже сподобалася, шкода вже померла, Валерія Порохова.

Подивилася відео, де вона розповідає про іслам. Чому вона? Напевно тому, що її переклад Корану на російську мову єдиний визнали канонічним. Чесно, я дуже довго не наважувалася почати читати Коран.

Мені знову здавалося, що я зраджую свого Бога. І якщо я почну, то це буде остаточна зрада. Але мене прямо тягнуло, я не стала купувати поки що Коран, а просто скачала той самий переклад Валерії Порохової, навіть якось хвилююче було.

І ось я вже тижнів зо два, вранці і перед сном, лежу і читаю Коран. І люди, мені соромно зізнатися, але мені так подобається, мені прямо цікаво! Я, читаючи Біблію, нічого подібного не відчувала. Я чекаю вечора, щоб лягти і продовжити читати його. Я не знаю що мені робити…

Мені здається, коли я дочитаю Коран і прочитаю Хадиси Мухаммеда, боюся, що я прийму іслам.

Мене ось тягне туди. Я нічого не можу вдіяти. Хустку я б не одягла в своєму місті, та й в інших православних містах теж би не одягла. Так, поміняла б стиль, на більш закритий, без декольте і коротких сукенок і спідничок.

Але вже уявляю, що я кудись приїжджаю, в мусульманське місто чи країну і одягаю красиву хустку, такий закритий наряд, і мені так подобаються ці думки…

Вже вибираю підвіску з півмісяцем, хоча хрестик я в житті не носила і не хотілося, а тут аж до такого.

Але мені чомусь так страшно думати про зміну релігії. Та серце кличе…

Христина К.

Джерело

Фото – з відкритих джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!