fbpx

Дорогенький мій зятю, чоловік сам все повинен по дому робити, а моя дочка – відпочивати і створювати затишок, і ніяких сантехніків чи прорабів з вулиці, бо що ти тоді за мужик? – це мій чоловік постійно чує від моєї мами. Але Паші простіше заплатити фахівцеві, який прийде і все зробить, а ось маму такий підхід не влаштовує. – Добре тобі, свою роботу звалив на інших, а ось дочка щось не перекладає обов’язки на когось, сама дітьми займається, а не няні, – примружилася мама

Чоловік сам повинен все по дому робити, а моя дочка – відпочивати і створювати затишок, і ніяких сантехніків чи прорабів з вулиці, бо що ти тоді за мужик? – постійно говорить моя мама моєму чоловіку.

Моя мама твердо впевнена, що якщо чоловік не може сам робити весь ремонт по дому, то це не мужик. З цього приводу вона завжди дорікає мого чоловіка Павла, якого майстром на всі руки не назвеш. Йому простіше заплатити фахівцеві, який прийде і все зробить, але маму такий підхід не влаштовує.

Я вийшла заміж сім років тому. Тоді ми з пашкою тільки входили у велике самостійне життя після університету. Працювали обоє, але зарплати були маленькі. Добре, що жили в квартирі, яку нам подарувала його бабуся.

Квартира хороша, простора, але потребує ремонту. А ось з ремонтом та іншими побутовими дрібницями у Паші були так собі стосунки. Його ростили мама і бабуся, чоловічої руки у вигляді батька, дідуся чи дядька у нього не було, тому премудростям всяких ремонтних робіт вчити його було нікому. Та й тяги особливої ​​до роботи руками у нього немає.

Ми не засмучувалися, у нас вистачало друзів і знайомих, які з задоволенням допомагали нам приводити квартиру в порядок. Спільними зусиллями поступово ми робили все, що треба, квартира набувала нового вигляду.

Моя мама, яка спочатку була проти нашого студентського шлюбу, тільки закатувала очі і критикувала все, що ми робили. В основному її не влаштовувало те, що ми вдаємося до допомоги друзів.

– Мужик мусить по дому все вміти і робити сам, інакше який він мужик, який він господар у домі? – постійно повторювала вона, чим вганяли у фарбу чоловіка і злила мене.

Мама вважала, що раз Пашу  виростили бабуся з мамою, то він зніжений мамин синочок, який все робитиме за вказівкою своєї мами. Це вона перекладала на нашу сім’ю свій гіркий досвід. Мій тато саме такий, тому вони і розлучилися, коли я пішла до другого класу. Відтоді батька я не бачила.

А у нас були зовсім інші стосунки з чоловіком. Свекруха намагалася сунути ніс в нашу сім’ю, але Пашка швидко її віднадив, не дозволивши роздавати непрохані поради і пхатися в усі кути. Говорив, що в своїй сім’ї він розбереться сам, без маминих порад.

Коли тут теорія моєї мами провалилася, вона з новою силою почала розповідати про справжнього мужика, який сам все повинен робити по дому. Варто було їй побачити, що вода в раковині зливається недостатньо швидко, або плінтус десь трохи відійшов, розетка не працює – привід вибухнути тирадою.

Роки йшли, Павло почав заробляти набагато більше. Всі побутові проблеми вирішувалися вже не за допомогою друзів, а наймом спеціальних людей, які лагодили розетки, займалися ремонтом сантехніки і робили ремонт. А мама не переставала бурчати з цього приводу.

– Ось мій батько все робив своїми руками, і будинок побудував, і грубку в ньому сам склав. Ніколи ні в кого не просив зробити щось за нього. Оце мужик був, а ти вийшла заміж не зрозумій за кого, – взялася вона недавно за стару пісню.

– Ну так що ж ти сама не вийшла заміж за такого ж, як дідусь? – не витримала нарешті я. Розуміла, що чіпляю за живе, але мама вже втомила своїм голосінням.

У нас вдома все працює, нічого ніде не відвалюється, так яка різниця, як цього результату вдалося досягти?

Мама скривилася, але промовчала на цей мій випад, крити їй було нічим.

– А я вважаю, що якщо є можливість не робити самому, а довіритися професіоналу, то треба це робити, – висловився і Пашка, якого мамині підбивання давно вже не чіпляли.

– Добре тобі, свою роботу звалив на інших, а ось дочка щось не перекладає обов’язки на когось, сама дітьми займається, а не няні, – примружилася мама.

– А це ви чудово помітили. Я вирішив виправити це непорозуміння. Кохана, з цього тижня до нас буде приходити домробітниця, щоб ти не витрачала час на прибирання, – звернувся чоловік до мене, а потім вийшов з кухні, де ми сиділи за чаєм.

Мене прибирання не втомлювало, тому про домробітниці розмова у нас з чоловіком не йшла, але чому б і ні? Грошей у нас вистачає, а я звільню час для чогось більш приємного, більше часу на дітей і на себе буде.

Але головне було навіть не це, а те, як витягнулося мамине обличчя. Вона начебто розуміла, що треба якось обуритися, а по суті – і нема чому. Допила чай і розпрощалася, пішла додому.

Поки більше в гості не приходила, мабуть, обмірковує почуте. Подивимося, відв’яжеться вона від мого чоловіка чи тепер і мене буде докоряти тим, що справжня жінка сама все по дому повинна робити, в він мені цього не дозволяє?

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page