Довелося через події переїхати тимчасово з дочкою і мамою з України в Німеччину. І виявилося, що перше кохання чоловіка Альбіночка розлучена.
І виявилося, що вони віднайшли за моєю спиною одне одного. І я чуть не впала, де стояла, коли побачила на ній дещо з моїх речей. Але про все по порядку.
Вийшла я заміж із кохання, ми з Максимом обоє дорослі люди, за плечима у кожного досвід.
Спочатку все було добре. Потім почав чомусь просто дико мене ревнувати, не давав спокою, хоча я приводів ніяких не давала.
Як мантру повторював мені щодня, що головне у шлюбі – подружня вірність. Що все можна пробачити, тільки не зраду. При цьому продовжував любити мене і носити на руках.
І тут прийшла війна, ми з дочкою та мамою були змушені виїхати. Він щиро плакав, проводжаючи нас. І ось минає два місяці з мого від’їзду, я пишу йому ввечері побажання добраніч.
А мені прямо з його телефону відповідає жінка, яку він привів до нашої оселі, на нашу постіль! Але найсмішніше, що вона мені розповіла, що носить мої речі – сукні, блузки і не тільки, а з моїм чоловіком зустрічається давно.
Я свого часу багато про неї чула: Альбіна була колись першим великим коханням Максима.
Вранці чоловік почав дзвонити і нести всяке неправдоподібне марення. Начебто він її просто пустив переночувати, а мене обожнює і хоче зберегти сім’ю.
Я просто мовчу відтоді, обірвала всіляке спілкування. Повернемося – розлучатимуся. В одному біда, не можу впоратися з гнівом. А це не найкращі почуття для жінки, тому стараюся відновити внутрішню гармонію, навіть на йогу тут пішла. Таке ось селяві.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
