Довелося нам пожити у родичів в Ужгороді. Прийшлося нам і кави подвійного використання пити, і ще багато чого.
Якось у наших родичів, де ми оселилися, були у гостях друзі, а ми в цей день поїхали на цілий день з дому, щоб їм не заважати.
Коли повернулися, ті друзі якраз пішли, а нам тітка запропонувала кави. Ну ось подає вона нам каву, а там якісь дивні неприємні розводи! Я понюхала, непомітно скривилася і акуратно відставила убік чашку. А чоловік вирішив перевірити, у чому річ. Олег попросив води, сходив за нею на кухню, а там чашки попередніх гостей стоять і каструлька, в яку тітка злила недопиту каву, трохи підігріла і подала нам!
А нещодавно я побачила, як готує бабуся чоловіка. Виявляється, вона пельмені, вареники, варену картоплю і всі подібні страви спочатку зливає в раковину, а потім витягає ложкою по одному пельменю і перекладає в тарілку. З того часу ми більше не їли те, що готували вони. а харчувалися окремо або в дешевих кафе.
У кожній кімнаті дядька чоловіка стоїть по 3–4 радіоприймачі, і кожен налаштований на певну частоту. Одним він “ловить” переговори пілотів місцевого аеродрому, другим – далекобійників, третій налаштований на якийсь особливий канал, де переговорюються такі ж радіолюбителі. Все добре, але половина цих приймачів завжди включена! Жити в постійному шумі, ще й з дитиною – це ж неможливо! І навіщо вони тільки запросили нас до себе пожити, адже самі запропонували, ми хотіли шукати орендоване житло.
А в одній із кімнат своєї бабуся чоловіка обладнала повноцінний город! І землі натягла, і овочі якісь посадила. Ну це ж треба!
Тітка чоловіка, розумна та красива жінка, займає вельми прибуткову та серйозну посаду у великій фірмі. Але при цьому не може змусити себе викинути жодну банку! Все складає вдома, аж до крихітних баночок з-під ікри і навіть паперових туб з-під чіпсів. Бардак у неї коїться – словами не передати!
А їхній молодший син блідий, але ще й дуже худий. Йму 21 рік. Їсть він виключно сире м’ясо та овочі. Не напівсирі стейки, а саме шматки необробленого м’яса! Ледве відмовився від обіду. З рештою родичів він намагається взагалі не сідати за стіл, а коли йому все таки доводиться це робити, бачили б ви, з яким переляком і нерозумінням він дивився на звичайнісінький бутерброд!
Словом, дивна це родина, хоч і близькі родичі чоловіка. Добре, що ми там два місяці побули і повернулися додому. Ми їм, звичайно, дуже вдячні за прихисток, але більше я туди не хочу.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
