Ліза з чоловіком прожили 8 років, дочці було вже 5. Все добре, ідеальний батько, ідеальний чоловік. Мені заздрили всі близькі. У одних п’є, у інших гуляє, мій же виділявся з них. Жили вони нормально, грошей вистачало. Але одного разу чоловік зустрів свого колишнього однокласника, у того була своя компанія і він запросив його на роботу.
Ліза була дуже рада за чоловіка, гарна посада, велика зарплата. Але радість була не довгою. Друг чоловіка був з людей, які жили тільки для себе, брали від життя все, користувалися цим і викидали. І їх спілкування почало погано впливати на чоловіка.
Почалися нескінченні походи чоловічою компанією в клуби, в сауни. Іноді не ночував удома. Сорочки пахли жіночими парфумами. Розмова з чоловіком результату не дала, він сказав, щоб дружина сиділа і не смикалася. Він мужик і може робити, що хоче. Все-таки гроші і влада показують справжню сутність людини.
Через місяць чоловік прийшов не один, з ним була дівчина, він сказав дружині, що вони тут тепер будуть жити, а вона може вимітатися. Ліза не могла повірити своїм вухам, як можливо, що людина, яка кожну хвилину приділяла своїй дитині тепер жене її на вулицю. Вона відмовилася йти, тоді чоловік просто виштовхав їх за двері, а речі викинув їй з балкона.
У Лізи була старенька машинка, в ній з донькою вони і переночували. Вранці вона звернулася до знайомого юриста, але толі юрист був не дуже хороший, чи то життя таке не справедливе, але їй було сказано, що прав на житло вона не має. Квартира на матір чоловіка, а прописку вона їм зробила тимчасову, раз на рік продовжуючи.
Ліза вирішила поїхати в село, там їй залишився будинок від бабусі. Свого часу його хотіли продати, але він був у поганому стан і потрібно було перед продажем його привести в порядок.
Дах протікав, в домі було сиро, але було де ночувати. Вся ця картина не вселяла в душу надії. Але не можна було сумувати, потрібно було брати і робити.
Будинок ставав затишніше, було зрозуміло, що жити в ньому довго доведеться. Ліза сама затягла якоюсь плівкою дах і будинок почав просихати. Доводилося їздити в місто у справах, з чоловіком вони розлучилися, вона подала на аліменти. Але друг чоловіка зробив йому мінімальний офіційних дохід і аліменти були копійчаними.
Потім сталося, що сусідка сильно захворіла і її діти вирішили забрати до себе. У тої господарство, нищити шкода – молодняк ще. Запропонувала Лізі. Каже: «Ти бери, у дочки молочко буде, мяско своє, дитині корисно.» Та й продавала дешево, Ліза вирішила купити. У неї було небагато з прикрас, продала все. Отримавши з пару десятків кури і 3 кози.
Виявилося все це багатство приносило набагато більше продуктів, ніж потрібно було їм з донькою на двох. Надлишки вони продавала на базарі і це було гарною підмогою. А потім Лізі прийшла в голову думка, а чому б не розширити своє маленьке господарство.
Пару років гроші від продажу продуктів вони витрачали тільки на нову животину. Ліза навчилася робити свій сир, сметану, коптити курячі тушки. Спала по кілька годин на добу і це дало свої результати. Через 7 років, вона вже була не бідною розведеною жінкою з дитиною, а господинею своєї процвітаючої ферми.
На той час нова дружина колишнього чоловіка примудрилася його обібрати і кинути. Чоловік про дочку за ці роки так і не згадав, одного разу купував молоко в магазині, і на банці була фотографія дівчинки з сонечком. У цій дівчинці він впізнав свою дочку. Навівши довідки і дізнавшись, що колишня дружина стала успішною, відправився до них.
Коли Ліза побачила колишнього чоловіка, то в сеpці навіть не йокнуло. Згадавши, як вона з дитиною жила ці роки і розлютилася побачивши його, він не встиг навіть нічого сказати. Вона його прогнала.
Чоловікa у неї за весь цей час не було, але краще жити одній, ніж з такою людиною.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
