Новий рік ми з чоловіком і дітками – їм 4 і 5 років – святкували вдома, це родинне свято, ми любимо його у сімейному колі відзначати.
Першого прийшла мама чоловіка. Привітала. Принесла малим невеличкі подарунки, посиділи трохи. А на вечір куми у гості завітали.
Другого січня ми з чоловіком і дітьми поїхали на два дні до моїх батьків в інше місто, привітати з Новим роком. На Різдво ж завжди повертаємося додому, так вирішили і цього разу.
Погостювали у тата з мамою, сестру мою і її родину провідали.
На хазяйстві у нас свекруха Наталія Володимирівна залишилася, у неї ключі є, вона приходить рибок і папугу годувати. Якими ми минулого року обзавелися. Тепер не зачиниш квартиру просто так.
Так ось. Повертаємося сьогодні додому, я ще на порозі відчула, що щось не так, чогось не вистачає. У наступну мить зрозуміла: гірлянди і дощику у коридорі, якими він був прикрашений. Зайшли далі у квартиру, озирнулися – діти в сльози!
Ялинки – немає! Ніяких гірлянд на шторах, дощику сніжинок. Все новорічне приладдя .яким прикрашена була наша оселя, кудись зникло. Мілі плачуть:
-Де наша ялиночка? Де нам тепер різдвяні подаруночки шукати?
– Дзвони мамі, – тихо звеліла я Сашкові.
Чую, бо поруч стою, Наталя Володимирівна чоловіку у трубку говорить:
– Та я хотіла вам допомогти, прибрала все в коробки вже і на балкон винесла, Новий рік вже пройшов, пора ялинку прибирати, навіщо вона.
– Ма, та ми її зазвичай аж після Водохрещі прибираємо, вона ж штучна. Не сиплеться, а просто стоїть, нас і дітей радує, святковий настрій дарує. Малі під нею ще на Різдво невеличкі подаруночки знаходять обов’язково. Навіщо ти втручаєшся, куди не просять?
– То нісенітниці, синку, ніколи не розуміла, коли ялинку до Старого нового року не прибирає дехто, не кажучи вже про Водохрещу. Ще б до 8-го березня лишили, ну чесне слово, безглуздя просто. Ні. щоб подякувати за допомогу. А ви накинулися на мене!
Я вийшла з кімнати, бо мене всю теліпало.
Нам сьогодні з дітьми і Сашком, замість відпочити з дороги, доведеться ялинку й інші новорічні аксесуари з балкону діставати і заново всю квартиру прикрашати.
Сподіваюся, до Різдва я трохи охолону, але від гріха подалі краще нехай Наталя Володимирівна мені якомога довше на очі не потрапляє, так буде надійніше.
Автор – Олена К.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
