fbpx
життєві історії
– Другий рік сиджу в декреті з донькою, – розповідає подругам тридцятирічна Ксенія. – Грошей у будинок не приношу. Тому намагаюся економити. На необхідне вистачає, але не більше того! При цьому дуже заздрю ​​чоловікові. З останньої зарплати він купив собі новий костюм, черевики… Я свої туфлі ношу третій рік, а він міняти не встигає! Ноутбук у нього останньої моделі, гаджети різні, навушники знову купив. Чоловік каже – зберешся на роботу, тоді й купимо все, що потрібно. Оновимо тобі гардероб. А поки нема чого. Все одно ніхто мене не бачить, крім матусь на майданчику

– Другий рік сиджу в декреті з донькою, – розповідає подругам тридцятирічна Ксенія. – Грошей у будинок не приношу. Тому намагаюся економити. Зарплата чоловіка не така, щоб здивувала когось. На необхідне вистачає, але не більше того! При цьому дуже заздрю ​​чоловікові. З останньої зарплати купив собі новий костюм, черевики… Я свої туфлі ношу третій рік, а він міняти не встигає! Ноутбук у нього останньої моделі, гаджети різні, навушники знову купив недавно…

– Ну це ж не на останні гроші?

– Ні, звичайно. Голодними ми не сидимо, але все одно прикро. Я намагаюся щось викроювати, за молоком і овочами ходжу в дальній магазин, де все дешевше на кілька гривень. Вважаю копійки, шукаю знижки, тягаю сумки, стою біля плити годинами. І ходжу в старих чоботях, які не шкода і в бруд, і в сльоту. Тоді як у нього – дві пари нових тепер. Та не простих, а дорогих…

– Ну, з одного боку, він же сам заробляє! І робота у нього не цукор. Важка і нервова. Треба ж йому якось порадувати себе? Захотів – купив, має право. Родина не голодує – все нормально…

– Прикро, що він навіть не радиться! – зітхає Ксенія. – Пішов і купив, а що, мовляв, такого? Купа доводів – зустрічають, мовляв, по одягу, мені потрібно виглядати нормально, не гірше за всіх…

– А ти йому говорила, що тобі теж треба нові черевики, телефон, помаду?

– Казала, звичайно. У нього на все відповідь – ну ти ж в декреті зараз! Красуватися перед ким. Взуття потрібне просте і щоб зручне для прогулянок. Не до вишукувань. Телефон нормальний ще, працює відмінно, косметика якась залишилася від минулого життя, сумки теж… Ось все і доношую. Чоловік каже – зберешся на роботу, тоді й купимо все, що потрібно. Оновимо тобі гардероб. А поки нема чого. Все одно ніхто мене не бачить, крім матусь на майданчику…

– Та вже… Ну і погляди у твого чоловіка!

– Не тільки у нього. І свекруха на його стороні і найприкріше – мама моя теж! Кажуть, чоловік твій на людях, йому треба все нове, а ти ж вдома сидиш! Тобі навіщо обновки? І начебто якась логіка в цьому є. Але чому йому все, а мені нічого? Він красиво одягається, зустрічається з людьми, іноді обідає в кафе, користується новими речами… А я мало того, що в чотирьох стінах з дитиною, так ще й в мотлох одягнена… Нового мені нічого не купували вже півроку, напевно. Сумно!

Як вважаєте, в декреті дійсно багато не треба, і можна обійтися старими речами?

Ну нерозумно ж робити манікюр в салоні, наприклад, купувати купу нових речей і косметику, міняти гаджети на більш сучасні моделі – щоб сидіти з усім цим пишнотою будинку?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page