Дружина моя Люда стала просто нестерпною! Готовий розлучитися навіть! Пульт від телевізора може легко знайтися у ванній, а мобільний телефон – на балконі. Я сотні разів знаходив її одяг у себе на полиці в шафі, бо їй начхати, що куди розкладати. У кожного мужика під диваном валяється дві чи три пари брудних шкарпеток. У моєї дружини їх, напевно, більше, та ще й від різних комплектів

Дружина моя Люда стала просто нестерпною! Готовий розлучитися навіть!

Вітаю всіх. Хотів би поділитися з вами своєю сімейною ситуацією, проблемою, яка виникла у моєму житті не так давно. Напевно, комусь здасться, що я висмоктав конфлікт із пальця, але нічого не можу з собою вдіяти.

Розповідаю все як є, а там уже засуджуйте мене чи підтримайте підійде будь-який варіант.

Зі своєю дружиною я живу вже 4 роки. Два роки у шлюбі та ще два ми жили разом до того, як розписалися.

Дорослі люди, обоє працюємо, дітей ще немає. На фінанси не скаржимося, час від часу можемо дозволити собі відпочинок, недешеві подарунки, сюрпризи. Займаємося спортом, тож не подумайте, до дружини я фізично не охолонув. Але має Люда один величезний мінус.

Вона зовсім не стежить за тим, де залишає свої речі у будинку. І мене це дуже дратує. Розумієте, я не назвав би її нечупарою, навіть навпаки. Але пульт від телевізора може легко знайтися у ванній, а мобільний телефон – на балконі.

Я сотні разів знаходив її одяг у себе на полиці в шафі, бо їй начхати, що куди розкладати. Вона навіть не звертає на це уваги.

Кажуть, що у кожного мужика під диваном валяється дві чи три пари брудних шкарпеток. У моєї дружини їх, напевно, більше, та ще й від різних комплектів. А її футболки давно посіли своє місце на поверхні дивана чи дверцятах шафи.

І я вважаю це ненормальним. Я схильний думати, що у речей має бути своє місце. Повірте, хочеться якогось порядку.

Що найголовніше, раніше подібних проблем із нею не було. Ми ж жили разом, і я пам’ятаю, якою вона була. підтримувала порядок.

Зараз на всі мої претензії вона відповідає, ніби я просто щось вигадую. Відмовляється, насміхається з мене, навіть подругам розповідає по телефону про ці наші сутички і мої придирки.

А мені ось не смішно зовсім. Бо вважаю це за її особисту слабкість. До розлучення поки не дійшло, але, якщо так триватиме й далі, вже не знаю, що робитиму.

Може, у когось є якісь розумні думки з цього приводу, я дуже хотів би їх послухати. Мамі поки що нічого не говорив, не жалівся. Я не з таких. Велике дякую за поради.

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.

You cannot copy content of this page