Батьки мої давно розлучені. Я жив з мамою у райцентрі, а коли вступив навчатися до університету, переїхав до батька в Київ.
Мама моя кілька років тому вийшла вдруге заміж, а тато поки що був сам. Він запросив мене до себе, щоб я не платив за знімне житло і не жив в обшарпаному гуртожитку.
На останньому курсі навчання я познайомився з Тамілою, скоро ми одружилися. Батьки з обох сторін додали нам до грошей, подарованих на весілля, певну суму, і ми купили затишну однокімнатну квартиру-студію.
Народилася наша маленька Єва. Я їх обожнював – і Тамілу, і донечку.
Дружині намагався у всьому допомагати, щоб материнство для неї було лише в радість. Вставав до малої ночами, ходив з нею на прогулянки у вихідні, щоб Таміла відпочила або зробила якісь свої справи.
Той день також був вихідним. День, який назавжди перевернув з ніг на голову, змінив моє життя…
Дружина вийшла пройтися по магазинам, а я пішов з нашою тримісячною донечкою Євою гуляти, щоб вона поспала у візочку на свіжому повітрі. Я швидко заколисав немовля і вона солодко заснула.
Це був район, в якому живе мій батько, і я вирішив зайти до нього по один потрібний мені інструмент.
Ключі в мене від його квартири свої.
Краще б я не заходив… В квартирі я побачив батька і свою дружину. Роздягнених, наполоханих…
Я розвернувся і пішов. Єву залишив з ними в квартирі. Так гидко мені ще ніколи не було. Біль, образа прийшли потім. Спочатку – відраза.
Навіть маленька дочка не зупинила мене від розлучення. Максимально ми все зробили через юристів, бо я не хотів зайвий раз бачити Тамілу. Дружина благала мене простити, виїхати куди подалі від цього місця, почати все спочатку…
Ні, ні і ще раз ні! Для мене це було неможливо. Я побажав їм щастя і зник.
Поїхав до друга в іншу область, почав життя спочатку.
Дуже складно було, але друг підтримав, допоміг влаштуватися. Разом ми навіть бізнес започаткували, і справа пішла додре.
Я згадував донечку, вона мені снилася, але переступити через себе, знову почати спілкуватися з Тамілою і батьком навіть заради донечки, я не міг. Тільки аліменти справно перераховував і подарунки на свята надсилав…
***
Пройшло три роки. В моєму житті з’явилася Ксеня, я зміг знову повірити і стати щасливим.
Одного дня, без попередження, до мене приїхала Таміла з донечкою. На колишню дружину мені не хотілося й дивитися, а Єву… Малу я підхопив. Міцно-міцно притиснув до себе, не стримуючи чоловічої сльози…
Довго-довго тримав маленьку, рідну мені людину на руках. Вона стала такою гарненькою і такою схожою на мене!..
Виявилося, Таміла й батько розійшлися. Хто там кого покинув – мені все одно, я навіть не цікавився.
Тамілі зараз скрутно, а головне, чому вона приїхала – Єва часто почала питати про тата, хоча пам’ятати мене вона не могла.
А ще таміла мені розповіла, що в батька важка хвороба…
***
З донечкою я не часто, але бачуся, їжджу до Києва. Ксеня не проти, вона в мене молодець, розуміюча і мудра.
Мріємо з нею скоро стати батьками спільної дитинки.
Допомагаю батькові, як можу. Він бореться. Яким би він не був, та я хочу, щоб він жив…
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!