Дружині набридло, що моя мама любить всі свята проводити з нами і ображається, якщо ми її не беремо з собою на море. Я розумію дружину, але не можу образити і маму. Нюансів багато, але, як не крути, мама – одна, а дружина сьогодні може бути ця, а вже завтра – інша…
17 років тому мама залишилася вдовою і ми з братом намагалися всіляко її підтримувати. Мама живе окремо, на іншому кінці міста, але ми майже не залишали її на самоті, допомагали з продуктами, наші дружини (обидві медичні працівниці) часто навідувалися, щоб контролювати її здоров’я. Онуки не забували.
Ми завжди брали маму з собою на різні сімейні заходи. Одним словом, як могли, намагалися позбавити її самотності. Досі кожен вечір я і брат їй телефонуємо і хвилин з 10 розмовляємо.
Нам вдалося знову повернути їй любов до життя. Однак, через кілька років, коли у мами це увійшло в звичку, що вона постійно має бути з нами, біля нас, маминої присутності в нашому житті стало дійсно забагато. Але, як то кажуть, ми у відповіді за того, кого приручили. Поступово ми стали дещо менше й рідше брати її з собою. Зрештою, іноді хочеться відпочити в компанії своїх однолітків і вести себе трохи інакше, ніж в її присутності. До того ж, нерідко похід в кафе виникає просто спонтанно. І що, кожного разу брати маму з собою? Та й нашим друзям це не завжди подобається.
От саме в зв’язку з цим мама і почала на нас ображатися.
А почалося все з простого до банальності випадку. Якось ми зі своєю родиною (я, дружина і діти) пішли в кафе відзначити невелике досягнення молодшого сина. Посиділи години дві в кафе, привітали його, випили сік, повечеряли і прийшли додому. Увечері син подзвонив бабусі, похвалився своїми досягненнями і розповів про те, як ми його привітали в кафе. Ну це ж дитина, та і не просили ми його щось приховувати від бабусі.
Ось після цього і вибухнув перший скандал. Мама по телефону нас з дружиною звинуватила в тому, що ми її забули, що вона для нас вже тягар і ми перестали їй приділяти належної уваги, що мама у нас одна і до неї треба ставитися дбайливо (батьки моєї дружини відійшли в інший світ давно), що ми егоїсти і так далі і тому подібне.
Дружина, звичайно, теж образилася на неї, але ніякого умислу або небажання приділити свекрусі увагу з її боку не було. Проте, перше зернятко розбрату вже впало в грунт наших взаємин.
Потім начебто все нормалізувалося, ми, як і раніше, стали маму брати з собою на всі урочистості і сімейні заходи. Здавалося б, непорозуміння і образи залишилися в минулому.
Але на одному з банкетів, з нагоди ювілею моєї дружини, мама, під час тосту, вимовила досить-таки неприємну для моєї дружини фразу, підкресливши те, що вона просто зобов’язана до свекрухи ставитися так, як ставилася б до своєї мами і завжди на всіх заходах мама повинна бути першою в числі запрошених. До речі, аналогічну заяву мама зробила і дружині мого брата трьома роками раніше. Але та просто пропустила їх повз вуха, тому що у неї є своя мама, за якою також потрібен догляд і увага.
Природно, що моя дружина промовчала і в присутності гостей ніяк не відреагувала на подібне зауваження і повчання. Але це було друге “зернятко”.
Ну а апогеєм їх взаємних натягнутих відносин один до одного стала ще одна подія.
Минулого року ми збиралися з сім’єю на машині їхати відпочивати на море. Дізнавшись про це і про те, що ми навіть не запропонували їй поїхати з нами, мама закотила справжній скандал, звинувативши в цьому мою дружину, тому що та, нібито, мною маніпулює.
Дружина мені прямо сказала, що їй все це вже набридло, чому вона повинна всюди їздити зі свекрухою, яка, до того ж, їй дорікає у всьому. Ми поїхали самі, без мами, але відпочинок був практично зіпсований.
Дружина образилася, надулася і ці 10 днів майже не розмовляла зі мною. Мама, коли ми повернулися, зі мною також тижні три не розмовляла. До сих пір відносини між мамою і дружиною наче натягнуті струни, готові лопнути в будь-який момент.
В результаті, на сьогоднішній день, я опинився між двох вогнів, як між молотом і ковадлом. З одного боку мені шкода і свою 79-ти річну матір, а з іншого боку – і дружину, з якою я прожив не один десяток років і у якій, крім сестри, з рідні більше нікого немає.
І що мені робити, якщо дружина тепер категорично відмовляється бути присутньою в компанії, якщо там буде і моя мама, а мама вимагає від мене уваги до себе, бо вважає, що мати одна, а дружин в житті може бути багато?
Ось і порадьте, якщо зможете, як мені вціліти на ковадлі так, щоб і вовки були ситі і вівці цілі?..
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
