Душа в душу. Щаслива. Діти підростали. Квартиру купили, за автомобіль кредит майже виплатили. Про будинок за містом почали мріяти. Раз на рік на море відпочивати всією сім’єю їздили. Та й разом вже давно, років десять. Все владналося і буденність. Близькі раділи, знайомі трохи заздрили. На перший погляд все ідеально.
Та ось тільки блиск в очах дружини з роками почав пропадати, а слідом за ним почастішали сварки. Сльози, істерики, крики на чоловіка. Він терпів, скільки міг, але не витримав. Спати на кухню переїхав.
По п’ятницях після роботи за кухлем пива скаржився колегам, що колись була мила дівчинка і перетворилася на таку противну, весь мозок виносить. Ніякого спокою від неї немає, постійно кричить і всім незадоволена. Додому йому йти не хочеться та й взагалі очі б його її не бачили.
Тут все зрозуміло. Посудина любові повністю спорожніла. Нічого в ній не залишилося. Далі події розвиватимуться за стандартним розкладом. Розлучення, розділ майна і ненависть до протилежної статі до кінця своїх днів. Але ж чому це сталося і що вони зробили не так?
Та все просто. Розуміння любові у них виявилося різне. Чоловік завжди допомагав дружині. Залишався з дітьми, готував вечерю, міг сам випрати або прибрати. Так завжди його тато робив і мама його це дуже цінувала, і називала любов’ю.
А ось дружина його в цьому нічого особливого не бачила. Адже її мама любов’ю вважала прояв уваги. Невеликі подарунки, компліменти, букет квітів і листівочку на 8 Березня. Для дружини це було дуже важливо, а чоловік не знав, він по-іншому вихований, а вона не говорила. Вважала, що і так все зрозуміло.
А всього-то поговорити потрібно було. Запитати, чого не вистачає. Дізнатися, що значить один для одного прояв любові. Сісти увечері на затишній кухні, попити чай з домашнім тортом і просто поговорити про сімейне щастя.
Спробувати зрозуміти і зробити так, як кохана людина просить. Найчастіше це прості дрібниці, на які ні часу, ні грошей багато не треба. Адже саме нерозуміння і є основною причиною розриву відносин.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- П’ять років минуло з того часу, як ми з сестрою перестали спілкуватися. І ось днями Анна мені написала повідомлення в одній із соц. мереж. І хоч мені дуже сумно без неї, бо росли ми з Анною наче сестри близнючки, та пробачити вчинок її чоловіка я не можу. Надто сильно він нам нашкодив свого часу. Дмитро прекрасно знав, що до суду я на нього не подам, бо надто сильно люблю сестру!
- Ми з живемо у великому будинку разом з мамою чоловіка. У Віри Павлівни в домі багато вільних кімнат, вона казала, що їй самотньо самій і запросила нас, поки ми з Олексієм не придбали ще своє житло. І ми на свою голову погодилися. Живемо, але мене все дратує до дрібниць. Поясню, чому. Все почалося з наших заручин, коли моя майбутня свекруха сказала Льоші: “Ти поспішаєш, дивися щоб не пошкодував”! Весілля було за її сценарієм. Я не пробачила. Вона лізе у все «куди пішли», «чому мені не сказали, що затримаєтеся», «що приготувати», а коли кажеш, що приготувати – свекруха готує не те, а на свій смак і багато, ніхто не з’їдає, летить у смітник. Віра Павлівна постійно гладить речі мого чоловіка, коли вони не потребують прасування. Днями причепилися до Льоші, що у нього маленький заробіток, а їй в її віці хочеться краще і якісніше харчуватися
- За вечерею донька сказала, що з нетерпінням чекає, коли знову побачить Марічку та маленьку Кароліну. Роман почервонів, а мені знадобився час, щоб прийти до тями і розкласти усе по-поличках. Лише на другий день я запитала чоловіка, хто така Марічка. Він мовчав, змінюючи колір лиця, як хамелеон, і я почала змушувати його відповідати на мої питання. Це в голові не вкладається. В мого чоловіка є позашлюбна дитина, а моя рідна сестра – її мама!
- Денис зателефонував мені, щоб спитати, як готувати відбивні і варити супчик, бо Наталя, бачте, образилась на нього, що він відмовив їй в покупці дублянки. Я як це почула, давай їй дзвонити, але виявилося, що Наталя заблокувала мій номер. Вона в нас сама знаюча і сама розумна і їй нічиї поради не потрібні. Зі свого боку мені шкода мого братика, що в нього така сім’я. Він у мене добряга і трудоголік. Та Наталка не цінує в ньому ці якості
- В церкві людей було не багато, мабуть через негоду. Та мій сусід Петро приїхав із невісткою, це я вже побачила, як підходила до воріт церкви. Після служби всі повільним ходом рухались до домівок. Я також боялась послизнутись і впасти, тому особливо не спішила, тай думала, що можливо сусіди мене покличуть, щоб підвезти. Аж тут такі верески, мій сусід Петро вигукував, щоб невістка вийшла з машини