Мій син із дружиною живуть окремо. Вони кілька років тому взяли іпотеку на свій будинок. Святослав працює, щоб їх забезпечувати, а невістка Люба сидить у декреті. Їхньому старшому сину 5, а молодшій дочці рочки.
Моя невістка, маючи всю побутову техніку, яку свог очасу не мала я, постійно жаліється, що в неї ні на що часу не вистачає. Вона щось там робить по господарству, але часто навіть вечерю не може приготувати. говорить, діти не дають.
Я вже мовчу про те, що вона на подвір’ї нічого не робить. У них невелика ділянка та маленький шматочок землі. Можна було б бодай квіти якісь виростити. Але вона навіть не думає про це! Добре, що син знайшов час і посіяв зелень. Хоч якась користь. А у Любки ні на що часу немає. Мене це дивувало, але я в їхнє життя не втручалася.
Та й Святослав ні на що не скаржився. Він на роботу ходить і бере підробітки вечорами, щоб було за що виплачувати іпотеку і утримувати сім’ю. В нас грошей не просить.
Та мені, щиро кажучи, завжди було гірко, що він після роботи приходить і ще встає до плити вечерю собі готувати. Я навіть час від часу брала до себе дітей, щоб невістка змогла зробити щось удома, але ситуація не змінювалася.
Два дні тому я вирішила заскочити до Святослава й невістки без попередження – просто була в тому районі, вирішила зайти в гості до Люби та онуків.
Уявіть собі, я приходжу о 10 годині ранку, а вона ще спить! Вийшла до мене, замотана в ковдру, заспана і каже, мовляв, я ще спала. Я зайшла до них, а там моторошний бардак.
На кухні гора немитого посуду. У холодильнику нічого немає. Діти грають самі, ще не снідали. А вона спокійно спить.
У мене мову відібрало від цього усього. Я трохи провела часу з онуками та пішла додому. Звісно, вона нічого не встигає, якщо спить до полудня! І це я ще її розбудила! Хтозна, скільки вона спить, якщоне будити.
Тепер навіть не знаю, чи варто казати щось Святу. З одного боку, не хочу лізти у їхні стосунки, але й так теж не можна.
Несправедливо, що вона його так дурить, а він працює за двох та ще й пельменями вечеряє. Що робити?
Залишити це небодобство просто так я не можу аж ніяк.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Недавні записи
- Я як дізналася, що той, ніби як зять, перетягнув мою сусідку Марту і її дочку в своє “коло”, ледь зі стільця не впала. Це ж як таке може бути, вони ж хрещені в нашій церкві? В мене ще було бажання Марті очі відкрити на того Марка в перші дні знайомства з Анною, але думаю, чого буду пхатися в чужу сім’ю. Тепер про це дуже шкодую. Можна ж було їх від цього вберегти. А тепер, хто його знає, чим все закінчиться
- За гроші, які мама висилала з Польщі, ми поробили все що можна було. В нас не хата, а лялечка. Мама останній раз як приїжджала, то рідний дім не впізнала. Ми і бруківку постелили і дах замінили, всюди ремонти сучасні, а на вулиці працював ландшафтний дизайнер. І я і брат вже працюємо, тому кожного разу просимо маму залишитися в Україні і відпочити нарешті від тих заробіток. Але та ні в яку. Все їй щось бракує. Тепер проблему в брату вона найшла. Хоча це смішно
- Вчора нас з сім’єю вперше за три роки покликала до себе в гості сестра. Накрила стіл із різних закусок, а це і канапки з червоною рибою, різні сири і ковбаски. Чоловік шашлик приготував на мангалі. Я трохи поїла а потім питаю: “Олеся, а щось і гарячих страв буде?” На що у відповідь почула: “Все що на столі, більше нічого”. Додому я їхала сильно засмучена, адже так жити не можна. Моя сестра вже не молода дівчина, а елементарно навіть гостей приймати не вміє
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя