Два місяці тому, в 49 років, я народила трійнят. Я намагалася стати мамою останні 10 років. Лікарі лише розводили руками, мовляв, треба було раніше думати, поки була молодша.
А зараз доводиться сподіватися лише на диво та молитися. І так, я справді повірила. Коли тебе кидає коханий чоловік, який хоче стати батьком і не готовий чекати, не залишається нічого, крім віри.
Рідні та близькі радили змиритися та спробувати всиновити дитину. Вони дорікали мені величезною кількістю даремно витрачених грошей, ніби не я, а вони їх заробляли. Я намагалася знайти втіху в Інтернеті: створила свій блог в Інстаграмі та знайшла однодумців.
Виявилося, що є дуже багато жінок зі схожою на мою проблему. Я ділилася у блозі всіма своїми переживаннями. Розповідала, як намагалася вирішити свою проблему.
А потім натрапила на історію однієї жінки, яка народила дитину у 60 років. Це так мене надихнуло, що я вирішила йти до кінця. Приблизно у той же період я зустріла Леоніда. Закохалася, як дівчисько, а він відповів мені взаємністю. Коли Льоня дізнався, що я мрію про дитину, він сказав, що зробить усе можливе, щоб я була щаслива.
Родичі знову почали насідати на мене. Казали, що я тепер готова з першим зустрічним будувати взаємини, аби виконалося моє бажання. Мені було дуже важко, але я трималася. Вірні підписниці підтримували, казали, що я сильна і впораюся.
І ось довгоочікуване диво сталося. Н на одному з УЗД мені повідомили, що маю трійню. Якщо чесно, я не повірила своїм вухам.
Після стількох років спроб народити відразу трьох дітей було для мене схоже на магію! Льоня розплакався, коли дізнався. Я й сама довго не могла прийти до тями. Почала хвилюватися, що не впораюся. Рідні підливали масло у вогонь, казали, що я втратила розум і що від них допомоги можна не чекати.
А я й так це знала. Вірила тільки в себе та Льоню. Коли я розповіла йому, він запропонував мені розписатися. Напевно, це був найспокійніший розпис, який тільки міг бути. До РАЦСу прийшли ми, мама Леоніда та його брат.
З мого боку ніхто не прийшов. Найприкріше, що навіть моя мама мене не підтримує. Вона вважає, що я втратила свій шанс і не повинна стати матір’ю в такому зрілому віці.
Мені вже 49 років. Хтось скаже, що настав час онуків няньчити, але я народила трьох дітей. Ніхто мене не зрозумів, але мені начхати на це. Я народила трьох абсолютно здорових дівчаток. Льоня був присутній, мужньо тримав мене за руку і казав, що я з усім упораюсь.
Але тепер я зустрілася з нескінченним потоком негативу в Мережі, з появою в моєму блозі дітей виникла велика кількість хейтерів. Вони засуджують мене та мій вчинок, кажуть, що я не думаю про майбутнє своїх дітей. Мовляв, і мій вік, і час не підходящий. Але я так не вважаю. Не знаю, скільки років мені ще відведено, проте я зроблю все можливе, щоб діти виросли здоровими і щасливими!
Сподіваюся, колись люди перестануть засуджувати один одного за їхній вибір. Впевнена, що ніхто з моїх родичів чи хейтерів із Інтернету навіть не намагався поставити себе на моє місце. А шкода!
Я щаслива, а всім українцям і жителям нашої планети бажаю добра та миру!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
