Два місяці тому я повернулася Німеччини. І неможу зрозуміти, що я зробила не так.
Мою історію важко назвати унікальною. Вийшла заміж зарано, народила двох дітей. З чоловіком жили непогано, навіть заможно. Але коли йому виповнилося 45, все на мить змінилося. Він знайшов собі молодшу жінку і вирішив піти з сім’ї. Але з порожніми руками йти негідно, тому він вирішив відсудити у мене частину будинку. Що в нього й вийшло.
Діти тоді були вже дорослі. Батька вони не засуджували, адже він доросла людина, яка має право на щастя.
Ми продали наш спільний будинок, за свою частину грошей я купила собі невелику квартиру. Тоді діти вирішили, що мені треба їхати на заробітки. Адже тут робити нема чого, а так зможу їм допомагати.
Тоді мені здалося, що це добрий варіант. Я змогла влаштуватися у Німеччині. Працювала багато і тяжко, дітям відправляла і гроші, і продукти. За роки роботи спромоглася купити дітям по квартирі. Син та донька часто мені дзвонили, фотографії онуків надсилали.
Але два місяці тому я зрозуміла, що більше не можу бути на заробітках. Здоров’я почало дуже сильно підводити. Не можу вже працювати як раніше. Вирішила, що приїду додому, у свою маленьку квартиру, і якось крутитимуся тут.
Я повернулася з Німеччини кілька місяців тому. Але діти до мене не заходять, майже не дзвонять. Виявляється, вони на мене образилися, бо я вирішила не їхати більше на заробітки. За ці роки вони звикли, що їх забезпечувала всім. А тепер жити по-іншому, працювати не хочуть.
Мені гірко й сумно від цієї думки. Адже я старалася для них, квартири купила. Але ображаються вони при цьому на мене.
А от із батьком чудово спілкуються. Хоча він їм нічого не дав, тільки забрав частину будинку. Але він добрий, а мати – погана. Він міг вибрати жити для себе, а я, мабуть, ні. Хочеться збагнути, що я зробила не так?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.
