Два перші дні нового року Людмила Григорівна якось протрималася. А сьогодні о 7.30 вже дзвонила у двері. Та так нетерпляче!
То нічого, що ми ще спимо, дрібниці. Я в халаті пішла відчиняти.
На порозі – радісна Людмила Григорівна, сяє, мов новорічна зіронька на ялинці. Ну, ще б пак, вона ж не прсто так прийшла, а з такою пропозицією, від якої я мала на стелю від захвати вистрибнути! Тицьнула малим по пакетику цукерок – і одразу до головного.
Сіли каву ранкову пити. І тут моя люба свекруха також класну пропозицію зробила!
Справа у тому, що ми з Сашком і двома дітками Ми з чоловіком мешкаємо у домі моєї мами, яка на заробітках в Італії вже кілька років. Будинок, звісно, не вищий клас. Але ми живемо в ньому безкоштовно. Нічого з нас моя мати не бере за проживання, тільки комуналка.
І ось Людмила Григорівна зі щасливим блаженством на обличчі, оглянувши все довкола оцінюючим поглядом експерта вищої категорії, видає:
– Будинок продавайте, він поганий!
Я в осаді. По-перше, цей будинок не наш, щоб його продавати. По-друге, грошей від продажу поганого будинку не вистачить на покупку хорошого. Чи хоче вона додати? Ні, не хоче. Є пропозиція від Людмили Григорівни найкраща: продати будинок, а гроші від продажу пустити на оплату орендованого житла, трикімнатної квартири, яку вона вже знайшла і в якій буде жити разом з нами, з дітьми допомагати.
Я списала це на те, що Людмила Григорівна святкувала з подругами Новий рік, не висипалася кілька ночей. Сашко взагалі мамину геніальну пропозицію без коментарів лишив. Ну але це ж треба було – реально розраховувати, що ми на її план пристанемо. Сміх та й годі, повеселила свекруха зранку, нічого не скажеш, але дякуємо, що вже там.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, ibilingua.com
