Два роки тому мій тридцятип’ятирічний син Максим вперше одружився. До цього він зустрічався з дівчатами, пробував з деякими з них жити цивільним шлюбом. Однак завжди знаходив у своїх подруг якісь вади, і розривав стосунки, в надії зустріти якусь кращу.
Чесно кажучи, в якийсь момент ми з чоловіком зневірилися чекати від сина створення сім’ї і онуків, думали, що він так і постаріє у статусі постійного шукача щастя. Але Максим нарешті знайшов «дівчину мрії».
Його обраниця виявилася непростою. Вероніка з модельною зовнішністю, на 8 років молодша за нього, з хорошою освітою і з багатої сім’ї.
Я ще жодного разу в житті не бачила, щоб чоловік приділяв увагу жінці так, як це робив заради неї син: він буквально кожну примху і забаганку Вероніки виконував витрачав великі суми на подарунки. Щоб ця дівчина сприймала його серйозно, він навіть ризикнув вкласти всі свої кошти в бізнес, завдяки чому став заробляти більше.
Коли син зробив їй пропозицію, то спочатку Вероніка йому відмовляла. Прямо заявляла, що він їй не рівня, але через кілька років стосунків «зійшла» і погодилася стати його дружиною.
У їхнє весілля наша сім’я вклалася по повній, бо багатий сват заявив, що він повинен бути впевнений у тому, що зять потягне запити його дочки, і грошей на торжество зовсім не дав. Потім виявилося, що вони з матір’ю нареченої подарували молодятам велику суму грошей, але навіщо було відмовлятися допомогти нам з організацією торжества, не зрозуміло.
Одним словом, живе тепер мій син зі своєю дружиною вже два роки, а її запити все не зменшуються.
Вероніка вимагає з нього оплати всіх своїх примх: особистий тренер, дорогий одяг, відпустка мінімум 3 рази на рік.
А коли мова зайшла про те, що пора заводити дітей, невістка взагалі заявила, що буде народжувати тільки після того, як чоловік їй купить квартиру більшу за ту, у якій живуть зараз. Живуть вони у великій двушці, а їй хочеться трьох або чотирикімнатну.
Синин мені часто говорить, що дружина з нього «всі соки п’є». А я, хоча і жалію його, але попри те, своєю невісткою захоплююся.
Невістка молодець, що знає собі ціну. І якби вона не була такою вимогливою, то, напевно, син не досяг би таких фінансових висот, і, швидше за все, досі ходив би холостяком.
У нас з невісткою хороші відносини, і за бажанням я могла б домовитися, щоб вона так сильно не налягала на свого чоловіка, але навіщо? Нехай краще син її слухається, і продовжує ставати кращим!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Вона лікувала мене від гикавки, лякаючи. Гаркала прямо в обличчя так, що дитина швидше б гавкнулася сама, ніж перестала гикати. Бабуся не знає, що могла не повернутися, і знову загортає каструлі з пюре під моєю подушкою
- Сестра старша за мене аж на п’ятнадцять років. Коли вона чекала дитину і від неї пішов чоловік, вона раптом заволала, що не має власної квартири, а на знімання не хоче, тому що так розбазарить накопичені гроші.Тобто якась частина накопичень у неї була, вона збирала, але на цілу квартиру їй не вистачало. До нас з мамою переїжджати вона не хотіла і придумала “чудове” рішення: продати нашу квартиру. І ось сестра почала підбивати клинці, щоб я забрала маму жити до себе!
- І я почула, як його мама, тобто моя майбутня свекруха, вмовляла Сашка скоріше на мені оженитися, щоб я, нарешті, перестала розбазарювати сімейний бюджет! Мовляв, ми ж все одно вже живемо разом, як сім’я. А якщо ми одружимося, то я відразу розслаблюся, перестану витрачати гроші на манікюр, вії і масаж, і ці всі кошти залишиться вдома
- Ми ще на початку тижня домовилися з мамою про зустріч. Вона на пенсії, скучно одній, та й онуки бабусю люблять, тому й рвуться до неї в гості по-частіше. Олегу у тещі не дуже “весело”, але що поробиш, такий вік, що треба провідувати. Та цього разу він вирішив схитрити. Я з самого ранку бачила “дивину” в квартирі, та вчинки, які він робив далі – просто вивели мене з себе!
- Я живу один, працюю програмістом. Вже напрацював на квартиру, автівку, ось тільки з дівчатами все не складається. Але чого це я, історія ж не про мене. Справа в тому, що є у мене подруга (дружимо з Оксаною ще зі школи). І ось стала вона час від часу мені жалітися, на нововведення на роботі. Я взяв, не подумавши, їй ляпнув “вирішення”, а воно – спрацювало!