Два роки тому я з дочкою і онучкою виїхала з України. Живемо ми в Канаді.
Я давно розлучена, маю старшого сина, і дочку. І син і дочка також в шлюбі прожили не довго. Син платить аліменти, в нього дочка, якій шістнадцять років, а дочка і онучка біля мене.
В Канаду ми виїхали не просто так. І я і дочка вже маємо тут чоловіків. Не легко, бо чужина, але нічого, до всього звикає людина.
В селі в Україні залишився ґаздувати мій син. В нас свій невеличкий будиночок. А по сусідству, пліт в пліт живе моя рідна сестра з сім’єю.
Я хвилювалася, коли залишала хату. Я розумію, що скоріш за все не повернуся туди жити. Перед виїздом ми з дочкою все що можна було продали, бо гроші зайвими не будуть.
В будинку в нас три кімнати. В одну з них ми знесли деякі речі, які не встигли продати і закрили її на ключ, щоб син там не шастав з друзями.
Але Андрій зробив ще гірше.
В наше село приїхали люди зі сходу, і ось мій син з одною з них зв’язався.
Ця Ліда, як мені сказала сестра, бо це все твориться на її очах, без зубів, неохайна, але вже живе з сином в нашому будинку.
Я була дуже зла, але нещодавно сестра мені сказала, що в моїй кімнаті, яку я закрила на ключ, вже ввечері світиться.
То точно та Ліда все так обкрутила. Моєму Андрію хватало цих двох кімнат, необхідне ми йому залишили.
Але думаю, що на моєму добротному ліжку і матраці вже спить і Андрій і ця Ліда.
Як мені бути? В будинку я жити не буду, сина з нього не прожену, хоч він і не путьовий, але що робити з тою Лідою?
Андрій каже, щоб я не пхалася, бо в них любов…
Ну жив би собі сам, ні, ще якусь Лідку в дім привів?
Як мені бути?
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
