fbpx
життєві історії
Два роки тому я закохалася. Він повністю відповідає моєму смаку. Відносини у нас серйозні, але не легкі через відстань. Він ув’язнений в одній з країн ЄС, вийде через 1-3 роки. Але на початку весни 2020 року я по роботі познайомилася з чоловіком, з яким ми почали багато спілкуватися і дружити

Два роки тому я закохалася. Він повністю відповідає моєму смаку. Відносини у нас серйозні, але не легкі через відстань. Він ув’язнений в одній з країн ЄС, вийде через 1-3 роки. Йому дозволено спілкуватися телефоном, інтернетом, зустрічатися з відвідувачами. Він мені навіть фінансово допомагає. Я його люблю… 

У нас різниця у віці. Він навіть пропонував розписатися але нас відмовилися розписати. Тобто по факту я його вважжаю все рівно своїм чоловіком, а він мене – своєю дружиною. Але на початку весни 2020 року я по роботі познайомилася з чоловіком, з яким ми почали багато спілкуватися і дружити.

Я його вважала своїм другом і він нічого більше не виявляв. Він знав, що у мене є чоловік. Нещодавно він мив вікно і вода розлилася, це був сьомий поверх… Лежав у лікарні без свідомості, лікарі говорили: 1-2 дні і все. Мені тоді лізли думки в голову що мені його не вистачає більше, ніж будь кого. Але я думала, що це на тлі такої події лізе в голову.

І ось сталося диво. Він прийшов в себе повністю. І тепер пропонує з ним зустрічатися. І я не знаю, що мені робити. Відмовити – мені його шкода, відвідують думки, що він мені симпатичний як чоловік… Але я люблю і свого чоловіка, чекаю його і не хочу його втрачати. Але і до цього у мене почуття. Або що? Як мені бути? Що робити?

Трішки фактів: мені 32 роки, ув’язненому чоловікові 55 років. Моєму другові – 22 роки.

Чоловік, якого я чекаю, раніше ніколи не був одружений. Тільки в молодості, коли він служив ще в армії, мав серйозні стосунки, але дівчина потім його в день весілля ПОкинула. Тому у нього відносини взагалі не клеїлися. А потім він і зовсім до в’язниці потрапив. А в моєму житті мої перші серйозі відносини закінчилися тим самим, що і у нього. Я зустрічалася з хлопцем 3 роки. Але він мене кинув в день весілля. Ні я, ні він дітей не маємо. Мій друг, якому 22 роки, ніколи не був одружений і дітей не має теж.

Я не знаю, кого я з них люблю, і що це у мене до одного – почуття жалості або закоханість. І як покинути свого чоловіка, якого чекаю, я не уявляю. Бо все-таки я його люблю. Але здається мені, чи так і є, що я любю друга, і не уявляю, як йому відмовити в його такий складний життєвий період… Я заплуталася і не знаю, що мені робити. Я б хотіла їх обох вибрати але ж так не можна…

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook