У мене дітям зараз сім та дев’ять років. Іноді вони говорять неправду, ніби у них недобре самопочуття, щоб не ходити до школи. Всі діти, мені здається, так роблять іноді. Сама у дитинстві цим грішила. Але коли подібним займається доросла тітка – це вже в жодні ворота не лізе.
Два тижні тому у сльозах зателефонувала нам Варвара Василівна, мама мого чоловіка, і розповіла сумну історію, як вона послизнулася по дорозі з крамниці та пошкодила ногу. Сказала, що якби не добрі люди, то вона не змогла навіть дійти до квартири.
Звичайно, чоловік відпросився з роботи і наступного дня повіз маму на огляд. У її віці це може бути дуже небезпечно. На щастя, обійшлося без серйозних наслідків, лікарка сказала, що протягом тижня помазати маззю і все буде добре.
Але мама чоловіка ледве ходили. Без сторонньої допомоги їй було дуже складно пересуватися навіть удома. Все-таки людина вона літня, до того ж повна.
– Та чого ви будете до мене їздити, сама якось пошкандибаю, – сумно говорила свекруха, мужньо ховаючи сльози, які не помітити було неможливо.
Я особливою любов’ю до цієї жінки не палаю, є причини. Ми до народження онуків із нею взагалі не спілкувалися, та й потім не одразу все налагодилося. Але життя йде, треба якось підлаштовуватися до обставин, вчитися жити мирно. Тому останні років п’ять у нас стосунки з Варварою Василівною рівні, можна навіть сказати, добрі.
Чоловік же, знаючи як важко нам давалося вибудувати ці взаємини, намагався нас тримати на безпечній один від одного відстані. Мовляв, чим далі одна від одної, тим міцніше у нас зі свекрухою взаємне кохання.
– Я до мами сам їздитиму після роботи. Продукти привозити, кашеварити, та й просто спілкуватися, щоб вона там не закисла вдома, – сказав він мені, і я була зовсім не проти.
Їздив чоловік справно щодня, мама живе неподалік нас. У вихідні брав із собою дітей, щоб вони розважали бабусю, яка дуже сумувала за онуками. Раніше вона забирала їх після школи і приводила додому до нас. Хоча потреби такої й не було – школа розташована у нас у дворі, діти самі можуть дійти додому. Але я не сперечалася. Її слабкість, до слова, продемонструвала, що діти і самі добре справляються.
Я ж обмежувалася привітами і у вихідні пекла щось смачне, щоб вони віднесли Варварі Василівні. Самій відвідувати Дмитрову маму особливого бажання не було, хоча свекруха і натякала, що було б непогано побачитися. Але я відтягувала цей момент, як могла.
Але нещодавно мені на роботу зателефонував чоловік та сказав, що сьогодні до мами не встигає ніяк. У них на роботі аврал, тож удома він буде дуже пізно. Я зітхнула, зрозумівши, що їхати до свекрухи доведеться мені.
Після роботи я поїхала до чоловіка за ключами від її квартири, в магазині взяла продукти за списком і поїхала до свекрухи. Я закінчую роботу години на дві раніше за чоловіка, тому і до свекрухи заявилася раніше, ніж вона звикла чекати сина. Двері я відчинила своїм ключем, тому мама чоловіка не відразу зрозуміла, що вдома не сама.
Інакше вона б так бадьоренько не тупала по кімнаті і не пилаб чай з сусідкою. яка жвавенько попрощалася і втекла. Ні найменшого натяку на те, що свекрусі важко ходити! І встає без допомоги нормально, просто дива якісь. Щойно зникла за дверима сусідка тьотя Галя, свекруха одразу прилягла на диван, зробила найпечальніший вираз обличчя і на запитання про самопочуття почала жалтися, як їй болить і важко.
Я вдала, що нічого не помітила, а про себе вирішила, що обов’язково покажу Дімі чудеса зцілення. При ньому свекруха просто конаючий лебідь, до якого треба щодня їздити і доглядати його. Чоловік дітей бачить лише у вихідні, бо доповзає до дому, коли вони вже сплять.
Послухала я скарги Діминої мами, приготувала їй їжі, сміття винесла, якісь ще дрібниці зробила та відбула додому. А наступного ранку я запропонувала чоловікові відпроситися раніше з роботи, щоб ми разом з’їздили до його мами.
– Ти тільки їй не кажи. Нехай буде сюрприз, – попросила я. Діма спохмурнів, йому мій тон не сподобався, але кивнув. До мами чоловіка цього дня ми потрапили ще раніше, ніж я приходила напередодні. І не застали її вдома. Верхній одяг висить, а свекрухи немає. Чоловік їй зателефонував, спитав, що вона робить, як справи.
– Та вдома лежу, а що мені ще робити? Нога так ниє, мабуть, погода міняється. Прямо стати на неї не можу, – жалілася вона, а в чоловіка повзли на лоба брови. Ну а кому сподобається, що його дурять?
– Не знаю, у кого ти там удома лежиш, але ми ось зараз із дружиною у тебе в квартирі, а тобою тут і не пахне, – відказав чоловік. У трубці повисла пауза, а потім дзвінок обірвався.
Я так підозрюю, що мама чоловіка була у тієї самої сусідки, з якою вони часто один до одного в гості ходять прямо в капцях і халатах. Ми її того дня так і не побачили. Почекали хвилин десять, подзвонили Варварі Василівні, але вона не прийшла і слухавку не взяла. Мабуть, було дуже не зручно.
Ми залишили продукти та пішли. А наступного дня мама чоловіка сама зателефонувала і влаштувала нам сцену, що це ми її своєю неувагою довели до таких вчинків.
– Та тільки так від тебе хоч якоїсь допомоги і можна було дочекатися. А то раз на кілька тижнів матері дзвонив, не з’являвся на очі. Гарний син! Ось і довелося так зробити. То хоч на сина подивилася, поспілкувалася з ним, з онуками. Навіть невістка увагою удостоїла! Довели! Хитрити доводиться, щоб самій не залишитися!
Чоловік був засмучений до глибини душі. Він, можливо, й дзвонив нечасто мамі, зате вона йому – щодня. З приїздами було складніше, все-таки робота та сім’я накладають певні межі. Але раз на тиждень він бачив маму стабільно. А тут його виставили якимсь не зрозуміло ким.
Тепер Діма не хоче взагалі спілкуватися з мамою. І за те, що вона казали неправду йому, і за те, що його в усьому й звинуватила. Новий рік на носі, а у нас така сімейна драма. Вже навіть жалкую, що сказала Дімі правду, треба було промовчати. Але, з іншого боку, я навіть припустити не могла, що його мати так виверне ситуацію! Думала, що просто всі зроблять висновки і житимемо далі, як і було раніше. Але Варвара Василівна сама погіршила ситуацію, і я тепер безсила щось змінити. Я знаю, що Діма відійде, але коли це станеться?
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
