fbpx

Два тижні тому я з донечкою повернулася з Португалії. Зустріли з чоловіком і рідними Новий рік, подарували презенти. Дивляюся на Володю, а хочу розвернутися й рвонути назад до Маркуса, він же чекає. Але мені і вдома непогано. Ще весною ми з 3-річною донечкою евакуювалися з Чернігова до моєї однокласниці і подруги в Лісабон. Можливо, про все розповісти Володі

Два тижні тому я з донечкою повернулася з Португалії. Зустріли з чоловіком і рідними Новий рік, подарували презенти. Дивляюся на Володю, а хочу розвернутися й рвонути назад до Маркуса, він же чекає.

Але мені і вдома непогано… Я заплуталася і потребую поради.

Ще весною ми з 3-річною донечкою евакуювалися з Чернігова до моєї однокласниці і подруги в Лісабон, а чоловік Вова лишився вдома. Спочатку нам було не просто в чужій країні, але потім ми звикли, адаптувалися. Подруга і її родина нас у всьму підтримували, знайшла я й нових друзів.

А ще в Португалії сталося моє знайомство  з чоловіком, якого не можу викинути з голови. Спілкувалися ми з Маркусом весь цей час англійською, дуже зблизилися.

Він знає, що я заміжня, але переконаний, що у нас щось може бути. наше спілкування і взаєморозуміння – тому підтвердження.

Час ішов, а мені ставало все складніше. Ні, я не розлюбила чоловіка, це, як і раніше, моя близька і найкраща у світі людина. Але я втратила спокій через Маркуса.

Я розумію, що ми з різних світів, але Маркус не вважає це перешкодою. Він сказав, що чекатиме нашого поверння, що закохався по-справжньому.

Як я вже сказала, два тижні тому я з донечкою повернулася з Португалії. Зустріли з чоловіком і рідними Новий рік, подарували презенти. Дивляюся на Володю, а хочу розвернутися й рвонути назад до Маркуса, він же чекає, і моя душа просто рветься. Здається, я тепер кохаю їх обох.

Але мені і вдома добре, хоч небезпека в Україні й не минула, і чоловік не проти, аби ми поїхали знову на період зими. А я боюся, що це стане крапкою в нашому шлюбі.

Якщо мені зараз поставити запитання про те, чого я хочу, я відповім, що не знаю. Я не хочу йти від чоловіка. Я не хочу втрачати довірчі стосунки з Володею, я не впевнена у щасливому майбутньому в Португалії з Маркусом. Але й такою окриленою і одночасно панікуючою я себе не відчувала вже багато років, і цей стан мені ніби надає сил.

Що робити? Як зрозуміти себе? Можливо, про все розповісти Володі і порадитися саме з чоловіком, який для мене дійсно найближча людина?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com

You cannot copy content of this page