Два з половиною роки не спілкуюся з сином і невістокою, дуже прикро від цього. Виникла ця затяжна суперечка зі старшим сином і його дружиною, і ніяк її не вирішимо. А мені так важко всі ці роки! Та чоловік мій – ні в яку, щоб піти на примирення. Синові зараз вже 37 років, невістці 35. Живуть окремо, дітей немає. Вся наша родина майже 20 років живе в Лондоні. Невістка іншомовна.
Два з половиною роки не спілкуюся з сином і невістокою, дуже прикро від цього. Виникла ця затяжна суперечка зі старшим сином і його дружиною, і ніяк її не вирішимо. А мені так важко всі ці роки!
Синові зараз вже 37 років, невістці 35. Живуть окремо, дітей немає.
Вся наша родина, майже 20 років, вже в Великобританії, в Лондоні. Невістка іншомовна, чужого для нас менталітету. Тим не менш, це не завадило нам жити мирно й добре два роки разом, в одному будинку. Два роки, до їх розпису.
Багато неприємного ми говорили одне одному. І це в жодному разі не в зв’язку з конфліктом свекруха-невістка, а, як не дивно, через стосунки свекор-син-невістка.
Ми з чоловіком мали необережність і дурість відкрито висловити синові свою негативну думку з приводу його одруження. Він сам нас про це пропросив, до речі, спитав, що ми про це думаємо. Ми сказали, що такий союз з іноземкою не схвалюємо, але підкреслили, що вибір робить він сам, адже йому жити з цією людиною.
Ну а син всю нашу розмову передав їй. І невістка почала мстити.
Сьогодні молодший син, нш сімейний миротворець, сказав нам, що син з невісткою хочуть зробити якісь кроки до примирення.
Сказати, що я сумую за старшим сином, це нічого не сказати! На справді, я гнучка і прихильниця компромісів. самокритична. можну визнати. коли не права, перепрошую івибачаюся, якщо винна. Не бачу в цьому нічого поганого чи принизливого. А, мені є, за що вибачитися перед нашими хлопцями.
Але ось в чому заковика. Чоловік мій досі ображений неймовірно! Горезвісне слово «зрада» горить в його мозку розпеченим залізом. А я хочу побачити і почути свою дитину! Не в соцмережах, а біля себе! Я стільки просила і молилася, і ось…
Чоловік вважає, що син нас покинув на догоду своїй дружині, і цього йому пробачити не може. Мені теж дуже боляче, але хто без гріха?
Син може прийти до нас або сам, або з дружиною. Треба дати відповідь. Яку? Я вважаю, що вони пара, сім’я, і нехай приходять обоє. Вона також каже, що сумує за нами. Можливо, їй боляче бачити, як переживає її чоловік від цього розриву. Негоже розділяти їх. Відсунувши знову невістку в бік, нагадавши їй, що вона чужа ми тільки погіршимо ситуацію. Плюс, якщо прийде тільки син, можливо в його родині потім почнеться новий виток неприємностей. Як в грі про зіпсований телефон, чесне слово.
За ці непрості нас роки і ми, і вони багато переосмислили. І невістка також, сподіваюся. Я дуже ціную такі великодушні кроки назустріч. Хіба сожна відштовхнути руку просящого? Як потім мені просити у Господа допомоги?
Само собою, так, як було, вже все одно не буде. Але ж все одно можна вибудувати теплі родинні стосунки, якщо всім разом цього захотіти і постаратися.
Та до чоловіка достукатися не можу, як не пробувала. Чоловік мій бачити невістку не хоче. Але я вже усвідомила, що головні для сина – вона і їхня родина, і це природно. Як переламати впертість, гордість чоловіка, які знайти аргументи?
Шановні читачі й читачки, дуже хочу вас почути і послухати! Пишу сумбурно, нервую, ніч, і думки різні…
Так тривожно зараз у всьому світі. Все так хитко. Живемо всі одним днем. Хтозна, чи буде інший шанс? Я дуже хочу спілкуватися з рідною дитиною і його родиною, і прицьому не втратити чоловіка, довіру і поваги між нами…
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
