Ми з чоловіком разом вже 20 років. Є двоє синів, багато чого пройшли разом за цей час. На той момент, про який я хочу розповісти, ми жили в орендованому затишному будинку, свекруха в ньому була постійною гостею. Ми з нею разом готували, ділилися кожна своїми секретами. Сміялися, ходили за покупками.
Наш орендар придумав повністю під ключ зробити ремонт аж до заміни підлог, дверей, даху. Все під сучасне євро, хоча будинок і так мав усі необхідні для комфортного життя зручності.
Чоловік запропонував переїхати місяців на 3-4, поки все це діло зробиться, до своєї мами. Живе свекруха сама, будинок у неї на 5 кімнат. Я погодилася, і ми з її дозволу переїхали.
Спочатку це були такі райдужні і радіснідні! Так прожили близько місяця.
Але якось свекруха зайшла до мене в кімнату, та й давай ображати, говорити, що діти сина зовсім не його, що я знахабніла.
Сказала: «Речі такі носиш дорогі, звідки вони у тебе? По кілька разів на день міняєш свої наряди, напевне, коханці дарують?».
Сказала, що я, мовляв, підробляю в сауні! Адже чоловіків я завжди цікавила, навіть чоловіковому братові свого часу дуже подобалася. Сказала, що я себе уявила принцесою. І чому це я сиджу так тихо і спокійно і слухаю? А, це значить, мені у свій захист і сказати нічого?
Свекруха ще тоді казала, щоб я забрала речі і своїх дітей і виїхала звідси куди хочу або до своїх батьків. Щоб залишила її сина у спокої, що він ще знайде собі гідну жінку. Все це вона говорила з криком, наскакуючи на мене.
Сказала, що син відтепер буде жити з нею, і що вона знайде йому іншу дружину, молодшу. Вимагала, щоб я пішла зараз же.
Чоловік працював у той день, клав плитку у дворі. Вже після десяти хвилин її такого гніву, він зайшов до будинку перекусити. Почувши, що “несе” його матінка, він захистив мене, а їй сказав, що вона зовсім з глузду з’їхала. Вимагав, щоб попросила у мене вибачення, тому що нормальні відносини між нею і нашою сім’єю тримаються тільки на мені.
Але свекруха не заспокоювалася, хоча й бачила, що Володя на моїй стороні.
Тоді ми, не витрачаючи час, з 8 вечора до 2 години ночі збирали речі і переїхали від неї прямо серед ночі.
Жили у моїх батьків 2 місяці. Потім переїхали до орендаря на колишнє місце проживання. Потроху будуємо свій будинок на ділянці, яку купили кілька років тому.
Мова про примирення зі свекрухою навіть не заходила. Я таке пробачити не могла, а вона і не виявляла ініціативи зробити першицй крок до миру.
Чоловік близько двох місяців був напружений, нервував і переживав, і я ледве вмовила його все ж спілкуватися зі своєю мамою. Адже виростила вона його сама, він у неї єдиний син. Сама ж я тоді два дні відходила, лила сльози, що очей не видно було. Ну а потім, звичайно, попустило.
Минуло вже два роки, і що я можу сказати про це все зараз. Так я пробачила вже її давно, але в пам’яті залишилося все те погане, що було адресовано мені під таким несправедливим і брудним соусом.
Тепер між нами немає нічого спільного і теплого. Чоловік і діти ходять в гості. Свекруха їм дуже рада. Гостинці і додому передає, але тут у нас її немає й духу.
Чоловік розповів, що вона просила кілька разів, щоб і я прийшла в гості, і ми поговорили б. А я розумію, що не можу, і сльози на очах. Не можу себе змусити, не виходить.
Я ж завжди зі своєю, але все ж любов’ю, з повагою ставилася до неї! А коли до неї в гості приходили, і тоді, коли жили з нею, я завжди їй у всьому допомогала: прибирати, готувати, поратися в городі і по господарству.
Але вона і цього не цінувала. І ось тепер, перед Новим роком, я знову думаю: миритися або миритися мені зі свекрухою? Чи заслуговує вона на спілкування зі мною? Чи потрібне воно нам обом?
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
