Двері я відкрила тремтячими руками. Марічка мене обіймала, а мої очі дивилися на нього. Максим їй в батька годився, але чого я буду когось судити, сама в схожій ситуації. На деякий час ми залишили чоловіків на одинці, а самі пішли за фруктами. – Мамо, твій Віталік по роках більше підходить мені, а мій тобі!, – я й сама це розуміла, і щось в середині мене дало знак. – Мам, спершу ваше весілля відгуляємо, а потім і наше з Максимом.
Майже три роки поспіль мій наполегливий чоловік, не втрачаючи надії, пропонував мені руку та серце. Але коли тобі за п’ятдесят, а твоїй молодій людині віком більше підходить твоїй дочці, мимоволі замислишся, що з цього може вийти.
Несподівано моя Марічка, яка вже кілька років живе в сусідньому місті і не особливо балує своїми візитами, зателефонувала і сказала, що їде в гості на тиждень познайомити з нареченим.
Я була рада, адже дочці вже 28 і настав час завести свою сім’ю. Але голос Марічки мене насторожив.
– Мамо, але ж ти зі своїм Віталіком мене теж не познайомила, але я його і так схвалюю. – Досить самовпевнено заявила дочка, – Тому ти повинна пообіцяти, що триматимеш себе в руках, коли познайомишся з моїм Максимом. Ти скоро станеш його тещею.
Потім Марічка попрощалася, а я відчула незрозуміле хвилювання перед майбутньою зустріччю.
Ми не стали зустрічати своїх гостей на вокзалі, а чекали вдома. Коли в двері подзвонили, у мене почали тремтіти руки.
– Ми приїхали! – весело посміхнулася моя дочка, поцілувала мене і подала Віталіку руку. – Марічка! Я так розумію, що це ви плануєте стати моїм татком? Тоді можете поцілувати доньку!
Коли Марічка знайомилася з Віталіком, я вивчала Максима. Чоловік більше підходив на роль батька! І тут мене відвідали не дуже хороші думки.
Після знайомства ми з дочкою залишили чоловіків і пішли на кухню, щоб обговорити своїх обранців та поділитися враженнями. Марічка ніби щось відчула, дала мені зрозуміти, що Максима вона сильно кохає. Я стала вітати дочку із чудовим вибором.
– Звичайно, за віком Максим більше підійшов би тобі, – відчувала мене Марічка, – адже він старший за твого Віталіка. Тебе це не бентежить?
– Люба, – змусила себе посміхатися. – Якщо тобі він подобається і у вас прекрасні стосунки, то чому це мене бентежить?
Невелике перемир’я було підкріплене усмішками, і ми вийшли до наших чоловіків.
Віталік швидко знайшов спільні теми для розмови з майбутнім зятем.
– Марічка і Максим, – сказала я і підняла келих, хоча ноги мої почали тремтіти, – Скоро ми матимемо велику дружну родину. Наближається не лише ваше весілля, а й ми з Віталіком вирішили одружитися.
На мить очі зустрілися з очима Максима: погляд його був явно не споріднений. Знаючи, що він означає, я почервоніла.
– Тоді першими маєте одружитися ви! – Заявила Марічка, яка точно відчула недобре. – Правильно, Максиме?
Він невиразно кивнув, ніби його відволікли від чогось дуже важливого і невдоволено глянув на свою наречену.
Трохи пізніше мені вдалося залишитися на кухні з Максимом. Все-таки я мала поспілкуватися з людиною, яка збирається взяти за дружину мою єдину дочку. Але я відчула, що йому вдалося пробудити в мені якесь дивне почуття, яке я шукала у стосунках з Віталіком.
Я любила Віталіка, але не так, як хотілося б. Мені весь час здавалося, що ось-ось різниця у віці дасть про себе знати. А тут стоїть наречений моєї Марічки, який трохи молодший за мене і дуже симпатичний.
– А наскільки серйозно у вас із Віталіком? – Задав він мені зустрічне питання і, поставивши мене в глухий кут, продовжив, – Мені здається… за інших… обставин. Ми…
Під час кожної паузи мене охоплювало дивне почуття. Перший раз у житті я відчула, що можу наробити дурниць. Я притихла і весело розсміялася:
– Чи не забули ви, що незабаром я стану тещею? Можливість перевірити, наскільки праві відомі анекдоти.
– Не забув. Але перевірити не вийде. Після весілля ми переїдемо до Італії. Мене запрошують на роботу. Марічка вам ще не сказала?
Мені стало легко, і важко розмовляти з ним далі. Я почула, як у кімнаті сміється Віталік та зрозуміла, що не вийду за нього. Зрозуміла, що не любила його по-справжньому. Але я підозрювала, що і у Марічки з Максимом немає особливих почуттів. Адже моя дочка виросла без батька, а зараз, мабуть, несвідомо намагалася компенсувати це.
Несподівано Марічка заявила, що хоче торт і попросила Віталіка прогулятися з нею до магазину. Їх не було хвилин тридцять, але двох закоханим цього вистачило.
Через два місяці я все ж таки пішла під вінець, але не з Віталіком. Я вийшла заміж за Максима.
Коли Марічка проводжала нас в аеропорту, то сказала, що, напевно, я скоро стану бабусею, але Максим тут ні до чого, з її обранцем я вже знайома…
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
