fbpx
життєві історії
Двір, як уві сні, був зарослий травою, сад занедбаний. Та саме найдивніше, що вікно було відчинене. Ми заглянули і побачили на підвіконні блокнот з заголовком: “Рецепт для Іринки і майбутньої дружини Сашка”. Ми з братом купили все необхідне. Я прибрала в хаті і згадала: “Тісто не любить шуму і грязі. Все повинно бути чисто і красиво”. Потім я місила тісто, згадуючи кожен рух тьоті Галі і ревіла

Тьотя Галя жила від нас через дві вулиці в приватному будинку. Сім’ї у неї не було. Всю свою любов вона віддавала мені і брату. Ми їй платили тим же.

– Ну для чого на дітей кричати? Подумаєш, залізли на яблуню в баби Гані.

– У тебе в саду яблук немає, чого вони в чужий сад поперлись? – говорила мама.

– Таких точно немає! У мене маленькі та кислі. А у Ганьки, як з виставки!

У нас з братом була така забава: тихенько прокрастися до тьоті Галі, в двір зі сторони саду, і налякати її стуком у вікно.

– Ой, людоньки! Якась нечиста пробиралась в хату! – говорила тьотя. А потім виганяла “нечисть” з-під ліжка, ледве стримуючи сміх.

– А ну бігом до баби Гані за сливами, яблуками і грушами, будемо пиріг пекти. Тільки спершу їй в хату води з керниці наносіть. За добро потрібно платити добром.

Ми йшли з радістю, тому що знали, що з вигляду сувора бабуся Ганя насправді доброї душі людина. І фруктів дасть і кожному по жменці насіння, щоб полускати.

А в тьоті починалося найцікавіше. Мені завжди доручали готувати начинку: мити, нарізати, насипати цукор, мішати.

Олександра тьотя Галя виганяла з хати.

– Пекти пироги та хліб, спокон віків було жіночою справою. Не плутайся під ногами. Біжи курей корми.

Сашко також з радістю виконував накази тьоті, адже розумів, роботи на годинку, а потім можна зганяти на річку, потайки.

– Тьоть Галь, а для чого ви переодягаєтесь, коли за тісто беретесь?

– Тісто не любить шуму, галасу, поспіху і грязюки. Я ж в тому халаті на городі була. Все повинно бути чисто та красиво.

В кухні стояв неймовірний запах здоби, а на протвені красувалися рум’яні пиріжечки, і вся сім’я збиралася на вихідних у тьоті, щоб поласувати смачні пиріжечки з чайком.

Мені було двадцять років, коли тьотя Галя сказала:

– Іринко, ти б вчилася пироги пекти, а то мене не стане, а ти так і не буде знати, що й до чого.

– Не видумуй. Ти куди йти то зібралася, молода ще. Ти мені рецепт на папірці напиши.

– Замісити тісто – це обряд, якому вчитися потрібно.

– Та я сто раз бачила.

– Бачити то одне, самій готувати – інше.

Ми з Сашком завжди привозили їй гостинці: морозиво її улюблене з горішками, вафлі, банани, а котику Мурчику його улюблений “віскас”.

А через деякий час тьоті Галі не стало. В домі залишився Мучкик…

Після того як тьоті не стало, наше життя розділилося на до і після.

На вихідних ми приїхали до батьків. Вночі мені приснився дивний сон: ніби збираюсь принести тьоті Галі гостинців, які привезла. Одягаюсь і йду, хоча розумію, що тьоті вже більше року, як немає, та ноги самі мене туди несуть. Двір заріс травою, сад занепав, батькам доглядати ніколи. Вікно зі сторони саду відкрите, та підійти лячно. Пересилила себе, заглянула, а там за столом тьотя Галя сидить і каже:

– Заходь, Іринко! Чого боїшся? Я так скучила за тобою та Сашком. Я б так хотіла, щоб ти мені пиріжків напекла.

– Тьоть Галь, а де ж я яблук то візьму? Та й не вмію я пекти…

– Знаємо де! – почувся голос ззаду.

Я оглянулась і оторопіла: біля тину стояла баба Ганя, якої вже теж немає на цьому світі.

– А рецепт тобі тьотя Галя в блокнотику записала. На підвіконнику лежить.

Мене розбудила мама, казала, що я щось нерозбірливе говорила уві сні. А тут Сашко вбігає в кімнату і розказує, що йому приснився дивний сон. Ви не повірите, але у нас був він один і той же…

– Ірино, в тьоті Галі завтра іменини, а ну збирайся швиденько, вона нас бачити хоче. – сказав Сашко.

– Куда? Ти при своєму розумі?

– Траву косити, яблука збирати і пироги пекти.

Двір і справді, як уві сні, був зарослий травою, сад занедбаний. Та саме найдивніше, що вікно і справді було відчинене. Ми заглянули і побачили на підвіконні блокнот з заголовком: “Рецепт для Іринки і майбутньої дружини Сашка”.

Ми з братом сходили в магазин, купили все необхідне. Я прибрала в хаті і згадала: “Тісто не любить шуму і грязі. Все повинно бути чисто і красиво”.

Потім я місила тісто, згадуючи кожен рух тьоті Галі і ревіла…

Сашко косив траву. Я глянула в його очі, а там сум і сльози…

Ми прибрали і в дворі баби Гані. В неї рідні живуть далеко, а нам не важко.

А з ранку пішли на цвинтар. Віднесли їм гостинці.

А вночі вони нам з’явились знову.

– Ось і навчилась ти такі смачні пироги пекти – ласкаво сказала тьотя Галя, а бабуся Ганя добавила, – не забудьте за яблунею доглядати, в неї цілюща сила.

Недавно наші батьки продали квартиру і переїхали в інше місто. Сашко з дружиною поселилися в домі тьоті Галі.

Якось він сказав мені:

– Тепер це наш з тобою дім, і я відчуваю тут затишок, як колись…

На вихідних я приїжджаю до них. Ми з Марічкою збираємо яблука в саду баби Гані. Печемо пироги за рецептом тьоті Галі, а ввечері  п’ємо чай з випічкою, і згадуємо старі і добрі часи…

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – edziecko

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook