fbpx

Диплом я подарувала мамі, бо вона дуже хотіла, щоб я мала вищу освіту. Коли все це почалося, подруга, яка поїхала ще у шкільні роки, запросила мене приїхати. Так я опинилась у Каліфорнії. Коли автобус привіз нас до центру Голлівуду, я побачила, що такого відлякуючого та непривітного місця я не бачила ніколи. Перші місяці я їздила громадським транспортом і зустрічала велику кількість неадекватних людей. Зіткнулася з дивною реакцією українців у стилі: “Я приїхав, і мені ніхто не допомагав”

Мені 28 років. Манікюром я почала займатися дев’ять років тому, будучи студенткою. Курсів тоді ще не було у нас, все доводилося підглядати на Ютубі та слухати інтуїцію. Експериментувала на мамі, сестрі.

У роботі мені подобається творча частина процесу: за годину нігті перетворюються на витвір мистецтва. До того часу, як я стала займатися манікюром, я вже підробляла офіціанткою і візажистом, тому він став ще одним напрямком, який я пропонувала клієнтам.

Спочатку працювала вдома на кухні. Після переїзду в іншу квартиру обладнала кабінет у окремій кімнаті. А за півроку кинула підробіток офіціанткою і повністю зосередилася на б’юті-сфері.

У будні працювала з нігтями, у вихідні допомагала клієнтам готуватися до весілля. Для студентки я мала хороший заробіток.

Я закінчила університет, у якому відучилася на бухгалтера, але ніколи не працювала. Диплом подарувала мамі, бо вона дуже хотіла, щоб я мала вищу освіту.

Коли все це почалося, подруга, яка поїхала ще у шкільні роки, запросила мене приїхати. Так я опинилась у Каліфорнії. Зараз можу сказати, що для місцевих це земля мрії і багато хто її ідеалізує. Після переїзду я зрозуміла, чому.

Уявіть наше здивування та розчарування, коли автобус привіз нас до центру Голлівуду. Такого  відлякуючого та непривітного місця я не бачила ніколи.

Перші місяці я їздила громадським транспортом і зустрічала велику кількість неадекватних людей. Я вже думала про переїзд до іншого міста. Але як тільки у мене з’явилася можливість орендувати авто та трохи подорожувати, то розпізнала всю красу місця. Мені сподобалося, що сьогодні ти можеш поїхати на океан, потім у гори кататися на сноуборді, а потім на гарячі джерела з водоспадом чи хайкінгом.

Ще до переїзду я розуміла, що зароблятиму манікюром, зачісками, макіяжем та ламінацією вій. Тому наперед завела три сторінки в інстаграмі, куди викладала роботи. Що тоді, що зараз ця соцмережа – найкращий онлайн-сервіс для просування бьюті-бізнесу. Завдяки цьому після приїзду в мене вже був лист очікування. Мені постійно писали, питали, як до мене потрапити, де приймаю.

А мені було важко і страшно відповідати, бо на той момент я погано знала мову, ще й довелося динамувати повідомлення, бо приїзд відкладався через різні бюрократичні моменти. Але люди були готові чекати і писали знову і знову.

Одним із випробувань в Америці була оренда квартири. Тут велике значення має кредитна історія, без неї складно щось зняти чи купити. У мене, звичайно, не було нічого, і мені довелося за допомогою подруги заплатити заставу за три місяці наперед, щоби в’їхати в житловий комплекс. Мій будинок знаходиться в Студіо-Сіті: між Warner Brothers та Universal. У долині розташовані офіси та будинки рядових американців, а зірки та мільйонери живуть на пагорбах навпроти.

За рівнем і стилем життя Каліфорнія відрізняється від інших штатів. Тут все на релаксі, і навіть суперзірки можуть вийти на вулицю в треніках, майці та з пучком на голові. Жінки віддають перевагу кросівкам і практично не фарбуються.

Мої друзі кілька разів розповідали, як бачили Анджеліну Джолі у книгарні чи Лео Ді Капріо у кафе, але я сама жодного разу не зустрічала зірок, хоча Джолі живе недалеко від нас. Можливо, просто пройшла повз: повторюся, що тут прийнято скромно поводитися.

Бьюті-сфера в Лос-Анджелесі схожа на фастфуд: швидко і дешево, тому якість страждає. Клієнт не звик до хорошого, він не знає, що це таке, і за півтора-два тижні повертається за повторним сервісом.

Ще тут помітний тренд на пластику та ботокси всілякі: це доступно багатьом завдяки можливості взяти кредит. Зробив та платиш 5% із зарплати. Як кажуть тут: “Краса сьогодні, гроші – потім”. Навіть молоді дівчата роблять собі щось. Дуже багато облич, виготовлених як під копірку.

Салони краси тут на кожному розі. І 50% майстрів манікюру – в’єтнамці. Так склалося історично, що після війни потрібно було зайняти сотні тисяч в’єтнамських дівчат-біженок чимось простим, грошовим і таким, що не потребує особливих навичок і мови. Згодом цей поганий сервіс заполонив Штати. Салони почали демпінгувати: знижувати ціни та якість. А самі правила та вимоги до процедури максимально спростили.

Більшість переселенок із наших місць працюють із дому нелегально. Є ті, хто спеціально приїжджає на заробіток. Ціна за манікюр та гель-лак починається від 25 доларів, середній прайс – 30–40, у добрих домашніх майстрів – 50-60 і вище. У майстрів салону, дк я працюю, манікюр коштує 80, а в мене від 200 доларів.

Як уже розповіла, я почала заздалегідь шукати клієнтів, тому вже через два тижні в Лос-Анджелесі я мала щільний графік, а через три місяці – запис на два місяці вперед. Я працювала по 12–14 годин. Багато хто думає, що в США легко робити гроші. Це не так. Щоб досягти визнання, потрібно багато і добре працювати. Тут дуже конкурентний ринок.

Я зрозуміла, що бажаючих зробити манікюр набагато більше, ніж я фізично можу прийняти. Тому я все ж таки влаштувалася в студію, господиня якої європейка.

У нашій студії працює п’ять наших майстринь та одна дівчина з Монголії. У нас високі ціни – клієнт чекає на сервіс.

Зазвичай встаю о сьомій ранку, з 12 до шостої вечора роблю манікюр. За збільшеним прайсом приймаю до та після роботи, тому що охочих багато.

Наскільки я знаю, мінімальний рівень зарплати каліфорнійця на особу – 1700 доларів, середній – 4000-5000. Рівень життя залежить від району. Є місця, де можна орендувати квартиру за 800 чи 5000 доларів. На сім’ю з двох людей, щоб кататися на авто і раз на тиждень ходити до ресторану, потрібно приблизно 10 000 на місяць.

Тут багато мігрантів, тож можна знайти кухню на будь-який смак. Тут багато різних музеїв. Це одноповерхове місто, яке сильно розтягнуте узбережжям. Тому дорога з одного кінця в інший може тривати дві години.

Як і більшість каліфорнійців, ми з хлопцем винаймаємо квартиру. На світло та воду йде 150 доларів, інтернет – 70 на місяць, плюс телебачення від 10 до 30 доларів на місяць залежно від кількості каналів.

Медицина тут дорога, тож краще мати страховку. Комусь її надає робота, а якщо ти малозабезпечена, то вона безкоштовна. Можна купити страхування, яким ти можеш отримати будь-який сервіс на рівні свого доходу. Загалом страховка коштує від 150 до 1000 доларів на особу. Мені не подобається місцева медицина.

А єдина відмінність платних клінік – це увага та розмір рахунку. Так, у форс-мажорних ситуаціях тебе обслужать, але потім виставлять чек. І як законослухняний громадянин, який хоче купувати нерухомість і щось ще, ти повинен його сплатити. Тому краще придбати страховку.

Тут також велика наша спільнота. Багато росіян, але я з ними принципово не спілкуюся. Зіткнулася з дивною реакцією українців у стилі: «Я приїхав, і мені ніхто не допомагав, сьорбнув болота, тепер – ваша черга».

Але не всі виявилися такими, хоча через це ставлення був певний смуток. У соцмережах багато груп, де люди діляться досвідом та допомагають. Щоправда, зауважила, що вискочок не люблять – чужому успіху ніхто не радіє, є багато негативу. Навіть на простий пост з прейскурантом можуть бути охи та ахи: «Чому так дорого?»

Але таке життя, у мене більша частина його ще попререду. І, щиро кажучи, я ще не знаю, у якій країні хочу виховувати своїх майбутніх дітей…

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page