Ольга та Петро ніби й народжені були один для одного. Обоє мали бізнесменську жилку. Тому, як тільки поженилися, то зразу добре на ногах стояли. Петро мав павільйон на ринку, де торгував запчастинами до автомобілів, а Ольга точку з м’ясними виробами, яка з часом розрослась по всьому їх місту.
В сім’ї був єдиний син Роман, якого подружжя балувало та догоджало. Роману купляли найкращі іграшки, він перший серед друзів їздив на велосипеді. А на повноліття батьки навіть подарували автомобіль.
Ольга розуміла, що скоро в її дім потрапить невістка, бо Роман був завидним женихом, та так вона боялась цього вибору. Хотіла ж найкращого для сина.
З Іриною Роман познайомився в елітному нічному клубі. Дівчина сиділа і сумувала за сусіднім столиком. Роману наче увірвалося щось в середині. Закохався в красуню з першого погляду, і відразу взявся до роботи.
Дівчина не одразу прийняла хлопця, спершу роздивилася, в чому одягнутий, на чому приїхав, які друзі поруч, але побачене її зацікавило – багатий хлопець. Через деякий час привів Роман її в свій будинок.
– Мамо, тату! Це Ірина – моя дівчина.
Як тільки сіли за стіл, Ірина показала своє “Я”.
– Я м’яса не їм вже, як два роки, і вам не раджу. Дуже шкідливо для здоров’я.
– Ой, а як так? Наш Ромчик обожнює і котлетки і відбивні і кров’яночку.
– Фу-фу! Навіть не говоріть мені про ці страви, – заметушилась дівчина. – Якщо захоче, то нехай сам собі й готує, або вас просить. Я в той час, ні ногою на кухню – запаху не переношу.
В кінці частування дівчина нахабно витягнула тоненьку цигарку, і попросила Романа вийти з нею на вулицю.
– Добре, хоч не в домі, – говорила обурена Ольга.
З того часу Ірина й оселилася в їхньому шикарному домі. Дівчина нічого не робила. Все що приносило їй задоволення це: солярії, косметологи, масажисти і подруги, з якими вона частенько зустрічалася.
– Дитинко, а ти коли-небудь десь працювала? – якось не витримавши такого ставлення, запитала Ольга.
– Так, звісно. Все що в мене є, це виключно моя заслуга. Довгий час я працювала в компанії, де ми знайомились з чоловіками, і “викручували” їх в дорогих ресторанах. Ні-ні, не подумайте нічого поганого. Найголовніше, що грошей ми заробляли о-го-го.
Мама в цей час взялась за голову. Ще такої дівки їй в хаті бракувало. На роботі дівчата все розпитували, як поживає невісточка.
– Ніяка вона не невістка, а просто дівчина його, але я то скоро відіб’ю, – говорила Оля.
Як сказала, так і зробила. Довго описувати всю суть, але вийшло так, що Роман все менше і менше давав своїй ледарці гроші, а їй таке життя не подобалось.
– Якщо не можеш мене забезпечити, то не пара ти мені, – і пішла. Саме цього і чекала Оля. Навіть перехрестилась, коли та переступила поріг…
Другу свою невістку Ольга сама привела в хату. Орися працювала в одному з її магазинів. Молодесьнька ще була. Сама з села, а так, як працювати доводилось допізна, то Ольга запропонувала їй пожити у себе.
Не довго була скромною Орися. Все до Романа підморгувала. Розуміла, що заживе по-багатому, якщо вискочить за такого парубка заміж.
Та Роман не спішив женитися. Йому й таке життя подобалось. Орися не раз вночі перебиралася до спальні Романа. Йому то що, чоловік як не як… Але коли Орися заговорила, що пора узаконювати їх стосунки, Романа наче перетрясло.
– Це з якої то радості? Ти ще зовсім молода та зелена. Спершу закінчи хоча б якийсь коледж. Освіта завжди знадобиться. Все життя попереду.
Дівчина слухала Романа. Поступила вчитися на заочну форму навчання. Все рідше вона була дома у них, а згодом повідомила Олі, що зустрічається з хорошим хлопцем, і їде до нього жити. Ользі сподобався такий розклад ситуації. Не подобалась вона їй, ні як господиня, ні як невістка.
Дівчата далі на роботі розпитували, вже про другу невістку, а та лише відмахувалася і говорила : “Бог відвернув і славненько. Значить не його”.
З третьою невісткою Роман познайомився сам. У Інни був за плечима невдалий шлюб і двійко дітей, але це не завадило Роману покохати її всім серцем. Дівчина одразу припала до душі і Олі. А після весілля діти Інни стали називати її бабусею. Ольга світилася від щастя. Вона на роботі те й робила, що хвасталась внучатами.
– Які ж вони в мене розумненькі. Андрійко вільно англійською спілкується, а Златка на бальних танцях перше місце заняла. Не онуки а золото.
Батьки молодятам купили будинок не далеко від свого. Вони часто зустрічалися, а коли народився їхня спільна дитина, то Ольга передала свій бізнес Інні, а сама стала, майже нянькою для своїх онуків. Так вона любила з ними проводити час.
– Все таки Бог дав мені хорошу невістку. Роботяща, справжня господиня, красуня.
Про першу Ірину вона часто чула від людей. Кажуть міняє свої “папиків” як шкарпетки, а з одним з них навіть дитину народила. Але хай собі… то її життя.
А Орися так з тим чоловіком і живе. Одного разу навіть при зустрічі з Ольгою, просила передати велике дякую Роману, бо саме він наполіг, щоб та пішла вчитися. Завдяки освіті знайшла хорошу роботу. Сім’я в неї дітки.
– Кожному своє, – говорила жінка, обіймаючи своїх трьох онучків… – Від долі не втечеш!
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
