Тетяна й Василь з дитинства конкурували між собою. Молодший брат намагався самоствердитися за рахунок того, що почував себе чоловіком у будинку. А старша Таня постійно щось хитрувала. Це було невинне дитинство у звичайній, середньостатистичній родині в райцентрі на Полтавщині. У якій мама та тато любили своїх дітей, а діти любили своїх батьків.
Подорослішавши, Тетяна поїхала вчитися до іншого міста. За цей час вона стала старшою ментально і точно знала, чого бажає досягти. Вона хотіла знайти хлопця і досягти успіху в кар’єрі. А в рідному місті досягти цього було не так легко, райцентр. Тож треба було більше думати про майбутнє і прагнути до нього, докладати певних зусиль.
У 22 з хвостиком Тетяна вийшла заміж. Хлопець із гарної родини. Без шкідливих звичок. Красень. Саме те, чого дівчина й хотіла. Тепер справа за успішною кар’єрою. Навчання йде добре, незважаючи на свій, відносно, малий стаж, Таня досягає великих успіхів. Все йде до того, що вона очолить свій відділ. Потрібно тільки постаратися.
Через 10 місяців Таня дізнається, що стане мамою. Успішно народжує та бере декрет. Її професія такого не прощає і всі знання молодого фахівця стають незатребуваними ще до того, як малюк вимовляє своє перше слово.
Молода мама повністю перетворюється на домогосподарку і повністю зосереджується на вихованні дитини.
Минає багато років. За цей час Тетяна ловить чоловіка на постійних зрадах, набирає зайву вагу. Чоловік подає на розлучення, і вона залишається зовсім сама. Тільки тоді вона згадує батьків. За цей час вона жодного разу не зверталася до них за порадою та не допомогла. Жінці стає соромно і вона наважується до них зателефонувати.
Василь із самого дитинства не прагнув навчання. Його більше цікавили всякі хлопчачі штуки, спорт, машини, кіно. Так тривало доти, доки він не випускається зі школи. Тоді він зустрів Дарину, мрію всього його життя. Дівчину зачаровує милий хлопець, який, до того ж, абсолютно чесний і відкритий з нею.
Почали жити разом. Олег влаштовується на непогану роботу, єдиний мінус якої – час. Чоловік мало бачиться з коханою, не говорячи вже про батьків. Але альтернатив у їхньому місті немає.
Якоїсь миті Дарина дзвонить чоловіку і повідомляє, що його мама просила їх приїхати, оскільки у неї якісь проблеми зі самопочуттям. А в Тетяни немає на це часу. Василь тоді теж відмахується від цієї новини і нарікає на те, що в нього повно роботи, розберуться якось самі.
Дарина влаштувала чоловікові міні-лекцію про любов до батьків, але ніякого ефекту на Василя це не справило.
На прощанні з мамою Тетяни й Василя не було. Вони не змогли прийти з різних причин, але пізніше щиро перед усіма вибачилися. Але в них обох знайшовся час прийти на процес оголошення спадщини.
Не те щоб йшлося про якісь казкові гроші, але брат із сестрою пояснили свій прихід тим, що раз уже на церемонії не склалося зустрітися, то хоча б тут.
Заповіт був дуже коротким, але ємним. Не було вступу, прощальних слів чи чогось подібного. Йшлося про будинок. І про те, кому він дістанеться.
І воля спочилої була дуже зрозуміла. Єдиним спадкоємцем є дружина Василя, Дарина. З тією умовою, що нерухомість повинна залишатися за нею, без переходу до чоловіка. Або вона може її продати третім особам. Але аж ніяк інакше.
Виявилося, що Дарина справді послухалася своєї душі і близько півроку безкоштовно і з усією душею доглядала свекруху. Адже та її навіть не просила. Двоє рідних дітей були надто зайняті своїм життям. Ось мати й вирішила: раніше я виконала свій обов’язок перед дітьми, виростила їх. Свій обов’язок переді мною вони не виконали. Тож хай хоч ця дівчина отримає по заслугах. І зробила дарчу на Дарину.
Волай-вимагай, а воля жінки, яка пішла, так чи інакше, була виконана. “Спадкоємці” довго доводили одне одному, хто з них менше завинив. Але вони лише трясли своїми підвищеними тонами повітря. Не дивно, що їх спіткала така доля. Адже, як відомо, карма працює завжди. Хоч тим чи іншим способом.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
