fbpx

Дивна була забаганка у бабусі чоловіка. Старша невістка свого часу навідріз відмовилася. Тепер скрегоче зубами. А мої Августина і Сократик бігають по вулиці. Ну то й що? Зате будинок у нас чудовий. І квартира у місті, яку в оренду здаємо

Чолові мій Марко і його старший брат рано осиротіли і їх виростили бабуся з дідом. Вони були заможні. Виходці з Австрії, вони мали якісь збереження ще від своїх батьків. Побудували великий будинок в селі, а потім ще як компенсацію отримали від держави квартиру в райцентрі. В квартирі вони жити не стали, віддали її донці і її чоловіку.

Потім, коли Станіслава Людвігівна і Фелікс Єгорович стали опікунами двох онуків, вони забрали хлопців до себе в село, у великий заможний будинок.

Першим одружився на дівчині з міста старший брат чоловіка, Роман. Його дружина говорила мені тоді:

– Уявляєш, Оленко, мені бабуся Стася умову виставила: назви дітей – Людвіг і Ядвіга, отримаєте гарний спадок від нас! Ну що це таке? Що за умови? Та не треба мені їхній спадок! Я своїх дітей як захочу, так і назву! Але точно не такими дивакуватими іменами, щоб з них сміялися всі потім.

Живуть брат чоловіка з дружиною і двома дітьми Настунею і Вітею в обласному центрі, квартири орендують, бо свою ніяк купити не можуть. Ми з ними спілкуємося по-доброму, але не часто.

Коли одружилися ми з Марком і я були при надії, Бабуся Станіслава, яка на той час вже овдовіла і з якою ми тимчасово жили, бо збирали на своє житло, щоб купити хату тут же, в нашому селі, покликала нас і сказала:

– Не треба вам ніякого свого житла, у вас і ваших дітей все буде, я вам все дарчою подарую. Якщо назвете своїх дітей Августиною і Сократом. Це для мене дуже важливо.

Виявилося, що Людвігом, Ядвігою, Августиною і Сократом звали якихось там далеких предків Станіслави Людвігівни.

І ми погодилися. Не за спадок, а щоб порадувати бабусю Стасю, виконати її волю.

Ну а що? Наші Августина і Сократик бігають по вулиці, в школу і дитсадок ходять. І всі дивуються, як ми гарно дітей назвали! А у нас будинок чудовий. І квартира у місті, яку в оренду здаємо. І бабуся Стася щаслива поруч з нами доживає, вже слабенька, але ще цілком бадьора.

А два місяці тому ми з Марком дізналися приголомшливу новину: я при надії двійнею! І ми вже вирішили: якщо будуть дівчинка і хлопчик, назвемо її обов’язково Людвігом і Ядвігою!

Автор – Олена К.

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page