Ми з чоловіком ростили справжню принцесу! Наша Міра – довгоочікувана донечка-сонечко, нашо кохана квіточка. Ми ні в чому не відказували їй, виховували з розумінням, що вона розумна, гарна, найкраща у всьому.
Мірочка знає англійську, два роки жила й навчалася в Англії, потім повернулася. ми допомогли їй заснувати бізнес – у неї квіткова крамниця. Вона поки що приносить не великий прибуток, але донечка розвивається.
Рік тому міра познайомила нас зі своїм обранцем, Максимом. ну хлопець як хлопець, нічого особливого, дуже перспективним не виглядав. Ми з чоловіком радили Мірі не поспішати, подумати, адже хлопців багато, а вона одна така красуня й розумничка.
Ну але донечка сказала, що у них кохання і вони будуть одружуватися. Ми, звичайно, з вибором і рішення дочки змирилися. Познайомилися зі сватами, спланували розкішне весілля. Ну а як ще, якщо у нас єдина кохана дитина?
Справили весілля три місяці тому, в Буковелі, на 300 чоловік. Дуже гарне свято вийшло, адже вся організація на рівні. Ми люди не бідні, тому виклалися по повній. Ну та й свати розділили з нами фінансові витрати.
Подарували молодятам дуже гарну суму: і батьки Максима, і ми, і гості не скупилися. Думаю, близько 500 тисяч гривень вийшло подарованих грошей.
Жити молоді почали в квартирі Максима. адже так і має бути – чоловік приводить до себе в дім дружину.
На подаровані гроші Мірочка з подругою з’їздили на 10 днів в Париж, адже у Максима зараз немає можливості виїхати з України навіть тимчасово. Але поїхала з подругою – і молодець, чому вона має в чомусь собі відмовляти.
На решту грошей Міра підкачала собі губки, бо давно мріяла, і ми їй додали й купили окрему машину. яку оформили на мене, на щастя.
На щастя, бо наразі наша дочка знову вільна дівчина. Через три місяці донечка зрозуміла, що вони не підходять одне одному з Максимом, ну що вдієш, буває, добре, дітей нема.
Але дивні люди ці наші колишні свати. Ну так, дочка витратила гроші, подаровані на весілля, на себе. Але тоді вони були в шлюбі з їхнім сином. Зять був не проти! Так тепер свати гроші вимагають, мовляв. віддайте нам половину подарованих. Але з якого дива ми маємо це робити, що за дитячий садок? Хто з нас правий?
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
