fbpx

Дивувати мене свекруха Віра Павлівна почала ще з моменту нашого знайомства. було складно повірити, що ця 45-річна жінка, яка так дивно себе подавала, – мати мого нареченого. А тепер вона, бачте, обурилася, адже нам із чоловіком треба було, на її думку, ще пожити для себе! Невдоволення свекрухою у мене лише зростало

Моя моложава свекруха дізналася, що я чекаю на дитину і обурилася, адже нам із чоловіком треба було, на її думку, ще пожити для себе!

Дивувати мене свекруха Віра Павлівна почала ще з моменту нашого знайомства. Мені було складно повірити, що ця 45-річна жінка з фарбованим волоссям, великою кількістю туші на віях та яскравою червоною помадою – мати мого нареченого. Тоді я списала все на її роботу, адже свекруха працює в салоні краси.

Але згодом невдоволення свекрухою у мене лише зростало. Я сподівалася, що після весілля ми станемо однією сім’єю, що разом проводитимемо вечори за філіжанкою чаю. Але цій жінці ніби діла не було ні до власного сина, ні тим більше до мене.

З ранку і до обіду вона працює, потім біжить до спортзали, потім проводить час із подругами. То їй треба на якийсь майстер-клас бігти, то треба поспішати на побачення з новим залицяльником. Мені здавалося, що у моєї дитини буде якась інша, нормальна бабуся.

До речі, новину про те, що ми з Назаром станемо молодими батьками, свекруха сприйняла з неприхованим розчаруванням. Сказала, що даремно ми поспішили, що вона теж свого часу рано народила, а потім дуже шкодувала.

За її словами, з народженням дітей поспішати не треба, бо треба спочатку собі пожити, молодості порадіти, світ побачити. А всі ці пелюшки-повзунки почекають. Ось так заявила!

Звичайно, я сподівалася, що свекруха зрадіє народженню онука. Але цю й новину вона сприйняла прохолодно, і й з появою дитини світ свій звичний спосіб життя змінювати не стала. Могла хвилинку посидіти біля ліжечка, а потім знову поспішала у своїх справах. Допомоги від свекрухи я так і не дочекалася.

Якби ми жили з моєю мамою, то все було б інакше. Вона обожнює дітей і була б чудовою бабусею. Але проблема у тому, що вона живе далеко. І до нас мамулі треба їхати години три, не менше. Та й здоров’я останніми роками почало її підводити. Причому навіть так вона регулярно в’яже для онука одяг і надсилає його нам.

У моїх подруг теж нерідко виникають проблеми з рідними чоловіків, але такого й близько немає. Сперечаються, миряться, але якось разом тримаються, спільними інтересами живуть, з дітьми допомагають.

А тут для свекрухи нас ніби й не існує. Немов сім’я сина для неї порожнє місце, а в голові лише подруги, гулянки та якісь чоловіки не першої свіжості. Не здивуюся, якщо вона ще й заміж збирається на старості років, таке вже витворяє.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page