Моя моложава свекруха дізналася, що я чекаю на дитину і обурилася, адже нам із чоловіком треба було, на її думку, ще пожити для себе!
Дивувати мене свекруха Віра Павлівна почала ще з моменту нашого знайомства. Мені було складно повірити, що ця 45-річна жінка з фарбованим волоссям, великою кількістю туші на віях та яскравою червоною помадою – мати мого нареченого. Тоді я списала все на її роботу, адже свекруха працює в салоні краси.
Але згодом невдоволення свекрухою у мене лише зростало. Я сподівалася, що після весілля ми станемо однією сім’єю, що разом проводитимемо вечори за філіжанкою чаю. Але цій жінці ніби діла не було ні до власного сина, ні тим більше до мене.
З ранку і до обіду вона працює, потім біжить до спортзали, потім проводить час із подругами. То їй треба на якийсь майстер-клас бігти, то треба поспішати на побачення з новим залицяльником. Мені здавалося, що у моєї дитини буде якась інша, нормальна бабуся.
До речі, новину про те, що ми з Назаром станемо молодими батьками, свекруха сприйняла з неприхованим розчаруванням. Сказала, що даремно ми поспішили, що вона теж свого часу рано народила, а потім дуже шкодувала.
За її словами, з народженням дітей поспішати не треба, бо треба спочатку собі пожити, молодості порадіти, світ побачити. А всі ці пелюшки-повзунки почекають. Ось так заявила!
Звичайно, я сподівалася, що свекруха зрадіє народженню онука. Але цю й новину вона сприйняла прохолодно, і й з появою дитини світ свій звичний спосіб життя змінювати не стала. Могла хвилинку посидіти біля ліжечка, а потім знову поспішала у своїх справах. Допомоги від свекрухи я так і не дочекалася.
Якби ми жили з моєю мамою, то все було б інакше. Вона обожнює дітей і була б чудовою бабусею. Але проблема у тому, що вона живе далеко. І до нас мамулі треба їхати години три, не менше. Та й здоров’я останніми роками почало її підводити. Причому навіть так вона регулярно в’яже для онука одяг і надсилає його нам.
У моїх подруг теж нерідко виникають проблеми з рідними чоловіків, але такого й близько немає. Сперечаються, миряться, але якось разом тримаються, спільними інтересами живуть, з дітьми допомагають.
А тут для свекрухи нас ніби й не існує. Немов сім’я сина для неї порожнє місце, а в голові лише подруги, гулянки та якісь чоловіки не першої свіжості. Не здивуюся, якщо вона ще й заміж збирається на старості років, таке вже витворяє.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Недавні записи
- Містечко у нас невелике, всі знають одне одного. Я не заміжня, мені 26 років. Молодий чоловік років тридцяти. У симпатичному коричневому піджаку. Соромитися я не стала. Кавалер замовив собі якийсь коктейльчик і цілив його протягом усього вечора. Я ж попросила у офіціанта шашлик, гарнір, тарілку морепродуктів та морозиво. Погляд мого Олега з розслаблено закоханого став тривожним
- Три роки тому від мене пішов до іншої чоловік. Я з двома дітьми відмовилася від аліментів але залишилася в квартирі свекрухи. В цьому ж будинку живе нездоровий старший брат колишнього чоловіка. Вчора прийшла Антоніна Василівна. Або я зголошуся на її умову, або збираю з дітьми речі
- Що я тільки не робила, під яким приводом не старалася завести розмову, дочка мене навіть слухати не хоче. Анна переконана в тому, що сходивши до РАЦСу з іншим чоловіком я зрадила батька. Але ж я не можу все життя носити чорну хустину. Лише старша дочка знайшла до Анни доріжку, після чого все розповіла мені. Боюсь, добром це не закінчиться
- І тоді мама покликала нас з братом на серйозну розмову. Вона змогла сплатити собі дорогу, а решту поділила між нами з братом. І поїхала на роки доглядати старих синьйорів. Наступного дня після того, як я дізналася, що чекаю дитину, мама оголосила нам з братом про те, що вирішила повертатися. Квитки вже куплені, тож чекайте, діти дорогі. І це була хороша ідея, що я не взяла з собою чоловіка, так він не побачив моїх сліз
- Я ще не заміжня, без діток. Кілька років тому виїхала з нашого селища на Херсонщині в Київ. А минулого року довелося забрати до себе в орендовану квартиру маму й тата, самі розумієте, чому. Вже сім місяців я віддаю батькам половину зарплати, а сама живу фактично у злиднях, більше немає сил