Я не можу порозумітися з мамою і не уявляю, як це зробити. Мені 29 років. Живу окремо вже більше десяти років. У моєї мами на думці тільки гроші, і це не тільки моя думка. Усі розмови та інтереси зводяться до них. Щодня дзвонить і одразу починає розповідати, скільки вона витратила, що купила.
Постійно всім плачеться, що вона не має грошей. Запитує, куди я витрачаю свої, і скільки я отримала. І це при тому, що сама вона сидить удома вже 16 років і не працює, хоч ще молода жінка. Їй лише 52 роки.
Батько працює та отримує гарну пенсію. Але їй все замало! Нещодавно батька поклали до лікарні, і, звичайно, він не ходив на роботу. Так вона переживала не за те, що він нездоровий, а за те, що доведеться витратити гроші на ліки, і він тепер не отримає зарплати.
Мама говорить, що це він спеціально, щоб залишити її без грошей. Брат мій молодший ще живе з ними. Живе – голосно сказано. Він приходить додому о 23:00, а вранці тікає, щоб не слухати її нескінченні претензії про гроші.
Брат купує сам собі продукти, їсть у своїй кімнаті, дає їй гроші заплатити за комунальні послуги. А вона каже, що він перестав навіть їсти з ними, щоб їй грошей не давати, що він користується милом, а грошей на мило не дає. Абсурд.
Кілька місяців тому від мене пішов чоловік, і мені тепер треба виходити на роботу, щоб прогодувати себе та дітей. Тих копійок, що він дає, вистачає лише на кашу молодшому. Молодший ще малий зовсім, 6 місяців.
Розмовляла з мамою та зі свекрухою. Вони домовилися, що сидітимуть із малим по 2 дні. Графік у мене 4 на 4.
І ось мама мені знову вчора дзвонить і каже, що передумала. Кажу, що мені нема чого їсти і дітей нема чим годувати. А вона мені:
«Допомогти мені тобі нема чим, грошей у мене немає, а якщо хочеш на роботу, віддавай малого туди свекрам і нехай вони що хочуть з ним, те й роблять».
Свекруха мені не проти допомогти, але вона сама працює 6 днів на тиждень і навіть ці два дні, які вона обіцяла мені допомогти, їй доводиться якось викручуватися і мінятися. А мама передала мені 1 кг картоплі зі словами “звариш – не голодні будете”.
Старшу мою дочку вона забирає у вихідні, а потім мені дзвонить і каже, що багато грошей на неї витратила. А минулими вихідними сказала, щоб не привозила її. Вона в тижневому бюджеті на онуку грошей не має.
Мені вже соромно перед людьми. Сусіди, друзі постійно мене жаліють, запитують:
– Ти зараз у такому становищі, батьки хоч допомагають?
А мені нічого сказати. Вони мені макарони, крупи приносять, щоби допомогти.
Батько каже, що він, напевно, переїде жити до мене, щоб допомагати, що краще він допоможе мені та онукам, а їй буде півпенсії на харчування залишати.
Але я так не хочу. Не хочу, щоби вони розійшлися. Мене мати, якщо я залишу її без джерела доходів, зі світу зживе.
Як бути? Як налагодити взаємини і взагалі жити далі?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com