fbpx
життєві історії
Дзвонить свекруха: – Чекаю вас цього літа до себе в гості! Добре адже минулого літа відпочили? Чоловік тільки до мене сунувся з пропозицією до його мамі з’їздити, як я відразу згадала минулий наш приїзд до неї і відмовилася!

Дзвонить свекруха: – Чекаю вас цього літа до себе в гості! Добре адже минулого літа відпочили?

Чоловік тільки до мене сунувся з пропозицією до його мамі з’їздити, як я відразу згадала минулий наш приїзд до неї і відмовилася.

Три роки тому свекруха продала квартиру і купила собі маленький будиночок. Її від’їзд я сприйняла як дар небес – вона досить нав’язлива жінка. Про таких кажуть: в кожної дірці затичка.

Того літа ми планували відпочити за кордоном, але, з дзвінком свекрухи, плани змінилися.

– У мене добре, море поруч. Сад фруктовий. Та й по внучці скучила. А найголовніше – безкоштовно! Приїжджайте, я вас чекаю! – говорила свекруха.

Я не горіла бажанням до неї їхати, але дочка дуже зраділа можливості побачитися з бабусею. Остаточно мене умовив чоловік:

– Зекономимо, ремонт у вітальні оновимо. Ну ж, поїхали! Адже ми не будемо у неї сидіти цілими днями, ми на відпочинок їдемо. Бачиться будете лише вранці та ввечері.

Я, скриплячи серце, погодилася. Ми купили квитки і через пару днів прибутку в гості до свекрухи.

«Маленький будиночок» виявився грунтовним двоповерховим будинком з купою кімнат, в яких жили відпочиваючі. Ми потрапили в акурат на «оксамитовий сезон». Гостей у свекрухи було багато, вона не встигала їх усіх годувати і обслуговувати, так що мій приїзд її обрадував.

Нам виділили комірчину на трьох. Чоловік з дочкою цілими днями купалися, а я допомагала мамі чоловіка: з ранку до вечора я тільки й робила, що готувала і прала. Якщо спочатку я зраділа можливості хоч якось віддячити маму чоловіка за гостинність, то через пару днів подібного «відпочинку», я зрозуміла: мені сіли на шию.

Свекруха проводила час з сином та онукою, з ранку складаючи для мене список обов’язків. Ніби це вона приїхала на відпочинок, а не я.

На четвертий день нашого перебування у неї вдома, я прокинулася раніше за всіх і пішла гуляти і купатися. Телефон я розсудливо забула в нашому «люксі». Прийшовши додому після обіду, на мене напали і чоловік, і його мати:

– Ти де ходиш? Мама на тебе розраховувала, справ – непочатий край, а ти без праці волочишся! – запитував коханий чоловік.

– Совісті ти не маєш! Я виділила вам кращу кімнату, і ось вона подяка! Бігом картоплю чистити! – говорила свекруха.

– Милий, можна тебе на пару слів? – покликала я чоловіка. – Ти очманів чи що? Ти купався? Скільки раз? Ми відпочивати приїхали, або твоєї матері потрібна безкоштовна робоча сила? Я втомилася! Я не для того цілий рік працювала, щоб ще на відпочинку працювати. Я згодна допомагати. Допомагати – це надавати невелику допомогу. Але сидіти тут в чотирьох стінах і горбатитися з ранку до вечора, поки ви з нею відпочиваєте, я не збираюся. Я ясно висловилася?

Чоловік поговорив з мамою. Тепер мене милостиво відпускали після обіду на пару годин відпочити.

Відпустка пройшов огидно – я зареклася туди ще їздити, як покоївки, прачки і кухарки.

Коли відпустку підійшов до кінця, чоловік з донькою засмаглі і задоволені прощалися з бабусею. Ми зібрали речі, я закинула наше постільну білизну в прання, сам прибрались в кімнатці. Ми стали прощатися зі свекрухою, як вона заявила:

– З вас п’ять тисяч!

– Мамо? – здивовано запитав у неї чоловік.

– Ну, ти – мій син, твоя дочка – моя внучка. Для вас проживання безкоштовне, за родинною. А дружина твоя мені не родич, з неї п’ять тисяч, це зі знижкою. Вона гостювала чотирнадцять днів. Виходить вісім тисяч чотиреста рублів. Мінус знижка, як твоїй дружині.

У мене відвисла щелепа. Мало того, що я толком не відпочила, горблячись з ранку до вечора, я за це ще й заплатити повинна? Обурення накрило мене з головою:

– Добре, давайте порахуємо: мої послуги покоївки-кухарки-прачки для вас, як для мами чоловіка, стоять Вам тисячу на добу. З мене – п’ять тисяч, з вас – чотирнадцять, – я вимогливо простягнула руку.

Свекруха схопилася за серце, чоловік почав звинувачувати мене в дріб’язковості і віддав задоволеній матері гроші. Я психанула, взяла доньку і пішла.

Я подзвонила на роботу, попросила кілька днів за свій рахунок і купила нам з донькою квитки на літак через чотири дні. Чоловік поїхав додому на поїзді, так і не зрозумівши, на що я образилася.

Ми з дочкою добре відпочили в затишному пансіонаті з нормальним обслуговуванням. Варто було мені повернутися додому, як чоловік почав мене звинувачувати в тому, що через мене у нас не вийшло заощадити.

Тоді я сіла і розжувала йому все по поличках: я приїхала відпочивати, в результаті працювала з ранку до вечора, а потім з мене за мою ж роботу ще й грошей взяли. І тільки тоді до чоловіка дійшло, що вони з матір’ю були не праві.

І в цьому році у неї вистачає нахабства знову кликати нас до себе «на відпочинок»? Ні! Плавали – знаємо!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page