Галя знайшла багатого чоловіка. Може, не супер-багатія, але такого, забезпеченого. І цинічно говорила, що її все влаштовує. Він їй подарував шубу, сережки, три кільця і браслет. Машину стару.
Возив відпочивати два рази на Кіпр і ще до Туреччини. Зняв їй квартиру. І давав гроші. Такий товстенький невисокий на зріст сивий чоловік. Він офіційно був у шлюбі, але жив окремо, в котеджі, а з дівчиною зустрічався, коли йому було зручно. І вони відвідували кафе і ресторани. І всім було все зрозуміло – чого там, все ж всі розуміють. Їй потрібні його гроші. А йому – сивина в бороду, потрібна молода дівчина. Все зрозуміло!
Нічого не зрозуміло. Людські стосунки – річ мінлива, текуча і загадкова. Тому що цей товстун втратив прибуткове місце – зловили його і вигнали. За зловживання. І він від страху і переживань захворів дуже. А дружина з ним розлучилася – соромно бути дружиною нечесної людини. Не здорової, до того ж.
І діти від нього відвернулися – так буває.
І майно довелося продати і поділити – він опинився в крихітній квартирі, виглядав хворим і розбитим. Ледве пересувався. І ця цинічна дівчина Галина переїхала до нього, поступово продала і шубу, і сережки, і машину – і так вони стали жити разом. І вона за ним доглядала, лікарям платила, ліки купувала. І виходила. І щасливі вони вже сім років, Галя і Віктор. І синочок у них.
…Або ось одна злюща баба, Віра Степанівна з нашого райцентру, усиновила хлопчика – сина своєї спочилої сестри. Вона і сестру терпіти не могла, і хлопчика не дуже любила. Але хотіла отримати квартиру сестри, у чому цинічно зізнавалася подрузі. А хлопчика потім кудись сплавити, бабусі в село. Або в інтернат.
А потім вона так цього Тарасика полюбила, що тільки ним і живе. Вона така ж злюща, чесно кажучи, і за Тарасика кому завгодно горло… ну, ви зрозуміли. А заради синочка працює на двох роботах, купує йому все найкраще, платить за заняття в кращому садку і каже хрипким голосом: «Тарасику, обійми матусю!» – і вся тане, як морозиво…
Тож відносини – вони текучі і мінливі. І важко судити і говорити: ой, це тільки через гроші! Тільки з користі!
Недарма Мопассан писав, що немає нічого загадковішого від людського серця.
І судити не треба – хто його знає, як потім все обернеться… Як в цих двох історіях. А таких в житті – тисячі.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
